Luke 18
1 And He spoke a parable to them that it behooves them to pray always, and not to faint;
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 saying, There was a certain judge in a certain city, fearing not God, and regarding not man.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 And there was a widow in that city; and she continued to come to him, saying, Avenge me of mine adversary.
Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4 And he was not willing for a time: but after these things he said in himself, Though I fear not God nor regard man,
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 yet because this widow causes me trouble, I will avenge her, lest coming forever she may smite me in the face.
то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 But the Lord said, I fear what the unjust judge says.
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 And shall not God avenge His elect, crying to Him day and night, and He is long-suffering over them?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 I say unto you, that He will avenge them speedily. Moreover the Son of man having come, will He then find faith upon the earth?
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 And He spoke this parable to certain ones having confidence in themselves that they are righteous, and despising the rest.
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 The Pharisee standing was praying in these words, God, I thank thee because I am not like the rest of the men, extortioners, unjust, adulterous, or even as this publican:
фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 I fast twice per week; I give tithes of all things so many as I possess.
Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13 But the publican, standing a great way off, did not wish even to lift up his eyes to the heaven, but smote upon his breast, saying, God, be merciful to me the sinner.
А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 I say unto you, He went down to his house justified rather than the other: because every one exalting himself shall be abased; and the one humbling himself shall be exalted.
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 And they were indeed bringing the infants to Him, that He should touch them: but the disciples seeing rebuked them.
Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 And Jesus calling them to Him, said, Suffer the little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 Truly I say unto you, whosoever may not receive the kingdom of God as a little child, can not enter into it.
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 And a certain ruler asked Him, saying, Good Teacher, having done what, shall I inherit eternal life? (aiōnios g166)
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
19 And Jesus said to him, Why do you call me good? No one is good, except One, God.
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
20 You know the commandments, thou must not commit adultery, thou must not murder, thou must not steal, thou must not bear false witness, honor thy father and mother.
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 And he said, All these things have I kept from my youth.
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 And Jesus hearing these things, said to him, Still one thing is lacking to thee: Sell all things whatsoever you have, and give to the poor, and you shall have treasure in heaven: and come, follow me.
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23 And hearing these things, he went away very sorrowful; for he was exceedingly rich.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Jesus seeing him said, How hardly will those having riches enter into the kingdom of God!
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 For it is easier for a camel to go through the eye of a needle, than for a rich man to go into the kingdom of God.
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 And those hearing said, And who is able to be saved?
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 And He said, Those things which are impossible with men are possible with God.
Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 And Peter said, Behold, we have left all things, and followed thee.
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 And He said to them, Truly I say unto you, that there is no one who has left house, or parents, or brothers, or wife, or children, for the sake of the kingdom of God,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
31 And taking the twelve aside, He said to them, Behold, we go up to Jerusalem, and all things which have been written by the prophets shall be perfected to the Son of man.
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32 For He will be delivered to the Gentiles; and be mocked, and insulted, and spat upon:
Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 and having scourged Him, they will kill Him; and He will arise the third day.
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 And they understood none of these things; and this word was hidden from them, and they did not know the things spoken.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 And it came to pass, while He was drawing nigh to Jericho, a certain blind man was sitting by the wayside begging.
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36 And hearing the multitude passing by, he inquired what it might be.
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 And they told him that Jesus the Nazarene is going along.
Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 And he cried out saying, Jesus, thou son of David, have mercy on me.
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 And the passersby continued to rebuke him, that he should keep silent: but he continued to cry out much more, O thou son of David, have mercy on me.
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 And Jesus standing, commanded him to be led to Him; and he drawing nigh, He asked him,
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 What do you wish that I shall do to you? And he said, Lord, that I may look up.
глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42 And Jesus said to him, Look up: thy faith hath saved thee.
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 And immediately he looked up, and followed Him, glorifying God: and all the people, seeing, gave praise to God.
І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
