Psalms 22
1 To him that excelleth upon Aiieleth Hasshahar. A Psalme of Dauid. My God, my God, why hast thou forsaken me, and art so farre from mine health, and from the wordes of my roaring?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 O my God, I crie by day, but thou hearest not, and by night, but haue no audience.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 But thou art holy, and doest inhabite the prayses of Israel.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 Our fathers trusted in thee: they trusted, and thou didest deliuer them.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 They called vpon thee, and were deliuered: they trusted in thee, and were not confounded.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 But I am a worme, and not a man: a shame of men, and the contempt of the people.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 All they that see me, haue me in derision: they make a mowe and nod the head, saying,
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 He trusted in the Lord, let him deliuer him: let him saue him, seeing he loueth him.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 But thou didest draw me out of ye wombe: thou gauest me hope, euen at my mothers breasts.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 I was cast vpon thee, euen from ye wombe: thou art my God from my mothers belly.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Be not farre from me, because trouble is neere: for there is none to helpe me.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Many yong bulles haue compassed me: mightie bulles of Bashan haue closed me about.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 They gape vpon me with their mouthes, as a ramping and roaring lyon.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 I am like water powred out, and all my bones are out of ioynt: mine heart is like waxe: it is molten in the middes of my bowels.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 My strength is dryed vp like a potsheard, and my tongue cleaueth to my iawes, and thou hast brought me into the dust of death.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 For dogges haue compassed me, and the assemblie of the wicked haue inclosed me: they perced mine hands and my feete.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 I may tell all my bones: yet they beholde, and looke vpon me.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 They part my garments among them, and cast lottes vpon my vesture.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 But be thou not farre off, O Lord, my strength: hasten to helpe me.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Deliuer my soule from the sword: my desolate soule from the power of the dogge.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Saue me from the lyons mouth, and answere me in sauing me from the hornes of the vnicornes.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 I wil declare thy Name vnto my brethren: in the middes of the Congregation will I praise thee, saying,
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Prayse the Lord, ye that feare him: magnifie ye him, all the seede of Iaakob, and feare ye him, all the seede of Israel.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 For he hath not despised nor abhorred ye affliction of the poore: neither hath he hid his face from him, but when he called vnto him, he heard.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 My prayse shalbe of thee in the great Congregation: my vowes will I perfourme before them that feare him.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 The poore shall eate and be satisfied: they that seeke after the Lord, shall prayse him: your heart shall liue for euer.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 All the endes of the worlde shall remember themselues, and turne to the Lord: and all the kinreds of the nations shall worship before thee.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 For the kingdome is the Lords, and he ruleth among the nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 All they that be fat in the earth, shall eate and worship: all they that go downe into the dust, shall bowe before him, euen he that cannot quicken his owne soule.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Their seede shall serue him: it shalbe counted vnto the Lord for a generation.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 They shall come, and shall declare his righteousnesse vnto a people that shall be borne, because he hath done it.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
