Psalms 132
1 A song of degrees. Lord, remember Dauid with all his affliction.
Пісня проча́н.
2 Who sware vnto the Lord, and vowed vnto the mightie God of Iaakob, saying,
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 I will not enter into the tabernacle of mine house, nor come vpon my pallet or bed,
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 Nor suffer mine eyes to sleepe, nor mine eye lids to slumber,
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 Vntill I finde out a place for the Lord, an habitation for the mightie God of Iaakob.
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Lo, we heard of it in Ephrathah, and found it in the fieldes of the forest.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 We will enter into his Tabernacles, and worship before his footestoole.
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Arise, O Lord, to come into thy rest, thou, and the Arke of thy strength.
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Let thy Priests be clothed with righteousnesse, and let thy Saints reioyce.
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 For thy seruant Dauids sake refuse not the face of thine Anointed.
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 The Lord hath sworne in trueth vnto Dauid, and he wil not shrinke from it, saying, Of the fruite of thy body will I set vpon thy throne.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 If thy sonnes keepe my couenant, and my testimonies, that I shall teach them, their sonnes also shall sit vpon thy throne for euer.
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 For the Lord hath chosen Zion, and loued to dwell in it, saying,
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 This is my rest for euer: here will I dwell, for I haue a delite therein.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 I will surely blesse her vitailes, and will satisfie her poore with bread,
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 And will clothe her Priests with saluation, and her Saints shall shoute for ioye.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 There will I make the horne of Dauid to bud: for I haue ordeined a light for mine Anoynted.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 His enemies will I clothe with shame, but on him his crowne shall florish.
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
