Mark 15
1 And anon in the dawning, the hie Priestes helde a Councill with the Elders, and the Scribes, and the whole Council, and bound Iesus, and led him away, and deliuered him to Pilate.
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
2 Then Pilate asked him, Art thou the King of the Iewes? And hee answered, and sayde vnto him, Thou sayest it.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
3 And the hie Priestes accused him of many things.
А первосвященики мі́цно Його винува́тили.
4 Wherefore Pilate asked him againe, saying, Answerest thou nothing? beholde howe many things they witnesse against thee.
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
5 But Iesus answered no more at all, so that Pilate marueiled.
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 Nowe at the feast, Pilate did deliuer a prisoner vnto them, whomesoeuer they woulde desire.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
7 Then there was one named Barabbas, which was bounde with his fellowes, that had made insurrection, who in the insurrection had committed murder.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
8 And the people cried aloude, and began to desire that he woulde doe as he had euer done vnto them.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
9 Then Pilate answered them, and said, Will ye that I let loose vnto you the King of ye Iewes?
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
10 For he knewe that the hie Priestes had deliuered him of enuie.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
11 But the high Priestes had moued the people to desire that he would rather deliuer Barabbas vnto them.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
12 And Pilate answered, and said againe vnto them, What will ye then that I doe with him, whom ye call the King of the Iewes?
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
13 And they cried againe, Crucifie him.
Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“
14 Then Pilate said vnto them, But what euill hath he done? And they cryed the more feruently, Crucifie him.
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
15 So Pilate willing to content the people, loosed them Barabbas, and deliuered Iesus, when he had scourged him, that he might be crucified.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
16 Then the souldiers led him away into the hall, which is the common hall, and called together the whole band,
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 And clad him with purple, and platted a crowne of thornes, and put it about his head,
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
18 And began to salute him, saying, Haile, King of the Iewes.
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
19 And they smote him on the head with a reede, and spat vpon him, and bowed the knees, and did him reuerence.
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
20 And whe they had mocked him, they tooke the purple off him, and put his owne clothes on him, and led him out to crucifie him.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
21 And they compelled one that passed by, called Simon of Cyrene (which came out of the countrey, and was father of Alexander and Rufus) to beare his crosse.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 And they brought him to a place named Golgotha, which is by interpretation, the place of dead mens skulles.
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
23 And they gaue him to drinke wine mingled with myrrhe: but he receiued it not.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
24 And when they had crucified him, they parted his garments, casting lots for them, what euery man should haue.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
25 And it was the third houre, when they crucified him.
Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.
26 And ye title of his cause was written aboue, THAT KING OF THE JEWES.
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
27 They crucified also with him two theeues, the one on ye right hand, and the other on his left.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
28 Thus the Scripture was fulfilled, which sayth, And he was counted among the wicked.
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
29 And they that went by, railed on him, wagging their heads, and saying, Hey, thou that destroyest the Temple, and buildest it in three dayes,
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 Saue thy selfe, and come downe from the crosse.
зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“
31 Likewise also euen the hie Priests mocking, said among themselues with the Scribes, He saued other men, himselfe he cannot saue.
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Let Christ the King of Israel nowe come downe from the crosse, that we may see, and beleeue. They also that were crucified with him, reuiled him.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
33 Nowe when the sixt houre was come, darkenesse arose ouer all the land vntill the ninth houre.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
34 And at the ninth houre Iesus cryed with a loude voyce, saying, Eloi, Eloi, lamma-sabachthani? which is by interpretation, My God, my God, why hast thou forsaken me?
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
35 And some of them that stoode by, when they heard it, said, Behold, he calleth Elias.
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
36 And one ranne, and filled a spondge full of vineger, and put it on a reede, and gaue him to drinke, saying, Let him alone: let vs see if Elias will come, and take him downe.
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
37 And Iesus cryed with a loude voyce, and gaue vp the ghost.
А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!
38 And the vaile of the Temple was rent in twaine, from the toppe to the bottome.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
39 Nowe when the Centurion, which stoode ouer against him, sawe that he thus crying gaue vp the ghost, he saide, Truely this man was the Sonne of God.
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
40 There were also women, which beheld afarre off, among whom was Marie Magdalene, and Marie (the mother of Iames the lesse, and of Ioses) and Salome,
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
41 Which also when he was in Galile, folowed him, and ministred vnto him, and many other women which came vp with him vnto Hierusalem.
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42 And nowe when the night was come (because it was the day of the preparation that is before the Sabbath)
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
43 Ioseph of Arimathea, an honorable counsellour, which also looked for the kingdome of God, came, and went in boldly vnto Pilate, and asked the body of Iesus.
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 And Pilate marueiled, if he were already dead, and called vnto him the Centurion, and asked of him whether he had bene any while dead.
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
45 And when he knewe the trueth of the Centurion, he gaue the body to Ioseph:
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
46 Who bought a linnen cloth, and tooke him downe, and wrapped him in the linnen cloth, and laide him in a tombe that was hewen out of a rocke, and rolled a stone vnto the doore of the sepulchre:
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
47 And Marie Magdalene, and Marie Ioses mother, behelde where he should be layed.
Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.
