Job 9
1 Then Iob answered, and sayd,
А Йов відповів та й сказав:
2 I knowe verily that it is so: for howe should man compared vnto God, be iustified?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 If I would dispute with him, hee could not answere him one thing of a thousand.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 He is wise in heart, and mighty in strength: who hath bene fierce against him and hath prospered?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 He remoueth the mountaines, and they feele not when he ouerthroweth them in his wrath.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Hee remooueth the earth out of her place, that the pillars thereof doe shake.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 He commandeth the sunne, and it riseth not: hee closeth vp the starres, as vnder a signet.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Hee himselfe alone spreadeth out the heauens, and walketh vpon the height of the sea.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 He maketh the starres Arcturus, Orion, and Pleiades, and the climates of the South.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 He doeth great things, and vnsearcheable: yea, marueilous things without nomber.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Lo, when he goeth by me, I see him not: and when he passeth by, I perceiue him not.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Behold, when he taketh a pray, who can make him to restore it? who shall say vnto him, What doest thou?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 God will not withdrawe his anger, and the most mightie helpes doe stoupe vnder him.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 Howe much lesse shall I answere him? or howe should I finde out my words with him?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 For though I were iust, yet could I not answere, but I would make supplication to my Iudge.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 If I cry, and he answere me, yet woulde I not beleeue, that he heard my voyce.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 For he destroyeth mee with a tempest, and woundeth me without cause.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 He wil not suffer me to take my breath, but filleth me with bitternesse.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 If we speake of strength, behold, he is strog: if we speake of iudgement, who shall bring me in to pleade?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 If I woulde iustifie my selfe, mine owne mouth shall condemne mee: if I would be perfite, he shall iudge me wicked.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Though I were perfite, yet I knowe not my soule: therefore abhorre I my life.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 This is one point: therefore I said, Hee destroyeth the perfite and the wicked.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 If the scourge should suddenly slay, should God laugh at the punishment of the innocent?
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 The earth is giuen into the hand of ye wicked: he couereth the faces of the iudges therof: if not, where is he? or who is he?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 My dayes haue bene more swift then a post: they haue fled, and haue seene no good thing.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 They are passed as with the most swift ships, and as the eagle that flyeth to the pray.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 If I say, I wil forget my complaynt, I will cease from my wrath, and comfort mee,
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 Then I am afrayd of all my sorowes, knowing that thou wilt not iudge me innocent.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 If I be wicked, why labour I thus in vaine?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 If I wash my selfe with snowe water, and purge mine hands most cleane,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 Yet shalt thou plunge mee in the pit, and mine owne clothes shall make me filthie.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 For he is not a man as I am, that I shoulde answere him, if we come together to iudgement.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Neyther is there any vmpire that might lay his hand vpon vs both.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Let him take his rod away from me, and let not his feare astonish me:
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Then will I speake, and feare him not: but because I am not so, I holde me still.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
