Job 29
1 So Iob proceeded and continued his parable, saying,
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 Oh that I were as in times past, when God preserued me!
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 When his light shined vpon mine head: and when by his light I walked thorowe the darkenesse,
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 As I was in the dayes of my youth: when Gods prouidence was vpon my tabernacle:
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 When the almightie was yet with me, and my children round about me.
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 When I washed my pathes with butter, and when the rocke powred me out riuers of oyle:
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 When I went out to the gate, euen to the iudgement seat, and when I caused them to prepare my seate in the streete.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 The yong men saw me, and hid themselues, and the aged arose, and stood vp.
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 The princes stayed talke, and layde their hand on their mouth.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 The voyce of princes was hidde, and their tongue cleaued to the roofe of their mouth.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 And when the eare heard me, it blessed me: and when the eye sawe me, it gaue witnesse to me.
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 For I deliuered the poore that cryed, and the fatherlesse, and him that had none to helpe him.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 The blessing of him that was ready to perish, came vpon me, and I caused the widowes heart to reioyce.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 I put on iustice, and it couered me: my iudgement was as a robe, and a crowne.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 I was the eyes to the blinde, and I was the feete to the lame.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 I was a father vnto the poore, and when I knewe not the cause, I sought it out diligently.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 I brake also the chawes of the vnrighteous man, and pluckt the praye out of his teeth.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 Then I sayde, I shall die in my nest, and I shall multiplie my dayes as the sand.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 For my roote is spread out by the water, and the dewe shall lye vpon my branche.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 My glory shall renue towarde me, and my bowe shall be restored in mine hand.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 Vnto me men gaue eare, and wayted, and helde their tongue at my counsell.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 After my wordes they replied not, and my talke dropped vpon them.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 And they wayted for me, as for the raine, and they opened their mouth as for the latter rayne.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 If I laughed on them, they beleeued it not: neither did they cause the light of my countenance to fall.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 I appoynted out their way, and did sit as chiefe, and dwelt as a King in the army, and like him that comforteth the mourners.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
