Hebrews 3
1 Therefore, holy brethren, partakers of the heauenly vocation, consider the Apostle and high Priest of our profession Christ Iesus:
Тому, святі брати, учасники небесного покликання, дивіться на Апостола та Первосвященника нашого свідчення – Ісуса.
2 Who was faithfull to him that hath appointed him, euen as Moses was in al his house.
Він був вірний Тому, Хто призначив Його, як і Мойсей був вірний в усьому [Божому] домі.
3 For this man is counted worthy of more glory then Moses, inasmuch as he which hath builded the house, hath more honour then the house.
Але [Ісус] гідний більшої шани, ніж Мойсей, як і будівельник має більшу честь, ніж сам дім.
4 For euery house is builded of some man, and he that hath built all things, is God.
Бо всякий дім хтось збудував, а Той, Хто збудував усе, – Бог.
5 Now Moses verely was faithfull in all his house, as a seruant, for a witnesse of the thinges which should be spoken after.
Мойсей був вірним слугою в усьому домі [Божому], щоб свідчити про те, що буде сказано в майбутньому.
6 But Christ is as the Sonne, ouer his owne house, whose house we are, if we holde fast that confidence and that reioycing of that hope vnto the ende.
А Христос – [вірний] Син над домом [Божим]. І Його дім – ми, якщо будемо й далі непохитно триматися сміливості та надії, якою ми пишаємося.
7 Wherefore, as the holy Ghost sayth, To day if ye shall heare his voyce,
Отже, як каже Святий Дух: «Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,
8 Harden not your hearts, as in the prouocation, according to the day of the tentation in the wildernes,
не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання, у день випробування в пустелі,
9 Where your fathers tempted me, prooued me, and sawe my workes fourtie yeeres long.
де Мене спокушали ваші батьки, випробовуючи Мене, хоча й бачили Мої діла
10 Wherefore I was grieued with that generation, and sayde, They erre euer in their heart, neither haue they knowen my wayes.
сорок років. Тоді Я обурився на цей рід і сказав: „Вони завжди блукають своїм серцем, не знають шляхів Моїх.
11 Therefore I sware in my wrath, If they shall enter into my rest.
Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!“».
12 Take heede, brethren, least at any time there be in any of you an euill heart, and vnfaithfull, to depart away from the liuing God.
Стережіться, брати, щоб ні в кого з вас не було лукавого та невірного серця, що призведе до відвернення від живого Бога.
13 But exhort one another dayly, while it is called to day, lest any of you be hardened through the deceitfulnes of sinne.
Але підбадьорюйте одне одного щодня, доки це «сьогодні» ще триває, щоб ніхто з вас не зачерствів через оману гріха.
14 For we are made partakers of Christ, if we keepe sure vnto the ende that beginning, wherewith we are vpholden,
Адже ми стали учасниками Христа, якщо лише твердо збережемо до кінця [нашу] первісну надію.
15 So long as it is sayd, To day if ye heare his voyce, harden not your hearts, as in the prouocation.
Як сказано: «Сьогодні, якщо ви почуєте Його голос, не зачерствійте серцями вашими, як було в [день] повстання».
16 For some when they heard, prouoked him to anger: howbeit, not all that came out of Egypt by Moses.
Бо ким були ті, що, почувши [голос Божий], збунтувалися? Чи не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?
17 But with whome was he displeased fourtie yeeres? Was hee not displeased with them that sinned, whose carkeises fell in the wildernes?
А на кого Він гнівався сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, чиї тіла загинули в пустелі?
18 And to whom sware he that they should not enter into his rest, but vnto them that obeyed not?
І кому [Бог] поклявся, що не ввійдуть до Його спокою, як не тим, хто не послухався?
19 So we see that they could not enter in, because of vnbeliefe.
Тож, як бачимо, вони не змогли увійти через невіру.
