Acts 14

1 And it came to passe in Iconium, that they went both together into the Synagogue of the Iewes, and so spake, that a great multitude both of the Iewes and of the Grecians beleeued.

В Іконії Павло та Варнава увійшли також в юдейську синагогу та говорили так [переконливо], що багато юдеїв та греків увірувало.

2 And the vnbeleeuing Iewes stirred vp, and corrupted the mindes of the Gentiles against the brethren.

Ті ж юдеї, які відмовилися повірити, підбурили та роз’ятрили душі язичників проти братів.

3 So therefore they abode there a long time, and spake boldly in the Lord, which gaue testimonie vnto the woord of his grace, and caused signes and woders to be done by their hands.

Однак [Павло та Варнава] залишалися там досить довго. Вони сміливо говорили про Господа, Який свідчив про Слово благодаті, роблячи чудеса та знамення через їхні руки.

4 But the multitude of the city was deuided: and some were with the Iewes, and some with the Apostles.

Мешканці міста розділилися: одні підтримували юдеїв, а інші – апостолів.

5 And when there was an assault made both of the Gentiles, and of the Iewes with their rulers, to doe them violence, and to stone them,

Язичники та юдеї разом із керівниками задумали закидати їх камінням.

6 They were ware of it, and fled vnto Lystra, and Derbe, cities of Lycaonia, and vnto the region round about,

Дізнавшись про це, [Павло та Варнава] втекли до міст Лікаонії – Лістри, Дервії та околиць,

7 And there preached the Gospel.

де продовжували проповідувати Добру Звістку.

8 Nowe there sate a certaine man at Lystra, impotent in his feete, which was a creeple from his mothers wombe, who had neuer walked.

У Лістрі сидів безсилий чоловік, який ніколи не ходив, тому що був калікою від народження.

9 He heard Paul speake: who beholding him, and perceiuing that he had faith to be healed,

Він слухав, як говорив Павло. Поглянувши на нього уважно й побачивши, що той має віру для зцілення,

10 Said with a loude voyce, Stand vpright on thy feete. And he leaped vp, and walked.

[Павло] голосно промовив: «Встань прямо на ноги!» Той піднявся й почав ходити.

11 Then when the people sawe what Paul had done, they lift vp their voyces, saying in ye speach of Lycaonia, Gods are come downe to vs in the likenesse of men.

Люди, побачивши, що зробив Павло, почали голосно говорити лікаонською: «Боги до нас зійшли в людській подобі!»

12 And they called Barnabas, Iupiter: and Paul, Mercurius, because hee was the chiefe speaker.

Вони назвали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, оскільки він був головним у промові.

13 Then Iupiters priest, which was before their citie, brought bulles with garlands vnto the gates, and would haue sacrificed with the people.

Жрець Зевса, храм якого був перед містом, привів биків із вінками до воріт, бажаючи разом із народом принести жертву.

14 But when the Apostles, Barnabas and Paul heard it, they rent their clothes, and ran in among the people, crying,

Коли апостоли Варнава та Павло почули про це, то роздерли свій одяг, кинулися до натовпу та закричали:

15 And saying, O men, why doe yee these things? We are euen men subiect to the like passions that yee be, and preache vnto you, that yee shoulde turne from these vaine things vnto the liuing God, which made heauen and earth, and the sea, and all things that in them are:

«Люди, навіщо ви це робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми звіщаємо вам Добру Звістку, щоб ви відвернулися від цих марнот до живого Бога, Який створив небеса, землю, море й усе, що в них.

16 Who in times past suffered all the Gentiles to walke in their owne waies.

У минулому Він дозволяв усім народам ходити своїми шляхами,

17 Neuerthelesse, hee left not him selfe without witnes, in that hee did good and gaue vs raine from heauen, and fruitful seasons, filling our hearts with foode, and gladnesse.

хоч і не залишав їх без свідоцтва про Себе, роблячи добро, даючи дощі з неба та врожайні часи, наповняючи їжею й радощами серця ваші».

18 And speaking these things, scarce appeased they the multitude, that they had not sacrificed vnto them.

І, говорячи це, ледве переконали народ, щоб не приносили їм жертви.

19 Then there came certaine Iewes from Antiochia and Iconium, which when they had persuaded the people, stoned Paul, and drewe him out of the citie, supposing he had bene dead.

Однак деякі юдеї, які прийшли з Антіохії та Іконії, схилили натовп [на свій бік]. Вони побили Павла камінням та виволікли його за місто, думаючи, що він уже помер.

20 Howbeit, as the disciples stoode rounde about him, hee arose vp, and came into the citie, and the next day hee departed with Barnabas to Derbe.

Але коли учні зібралися навколо нього, він піднявся та повернувся в місто. Наступного дня він разом із Варнавою вирушив у Дервію.

21 And after they had preached the glad tidings of the Gospel to that citie, and had taught many, they returned to Lystra, and to Iconium, and to Antiochia,

У цьому місті вони проповідували Добру Звістку й набули чимало учнів. Потім повернулися до Лістри, Іконії та Антіохії.

22 Confirming the disciples hearts, and exhorting them to continue in the faith, affirming that we must through many afflictions enter into the kingdome of God.

[Павло та Варнава] зміцнювали душі учнів, закликаючи їх продовжувати твердо вірити, та [навчали], що через великі скорботи нам треба увійти в Царство Боже.

23 And when they had ordeined them Elders by election in euery Church, and prayed, and fasted, they commended them to the Lord in whome they beleeued.

Вони обрали пресвітерів для кожної церкви й постом та молитвою передали їх Господеві, в Якого увірували.

24 Thus they went throughout Pisidia, and came to Pamphylia.

Далі, пройшовши Пісідію, [Павло та Варнава] прийшли до Памфілії.

25 And when they had preached the woorde in Perga, they came downe to Attalia,

Звістивши Слово в Пергії, прийшли до Атталії.

26 And thence sailed to Antiochia, from whence they had bene comended vnto the grace of God, to the woorke, which they had fulfilled.

Звідти відпливли до Антіохії, де були передані благодаті Божій для справи, яку виконали.

27 And when they were come and had gathered the Church together, they rehearsed all the things that God had done by them, and howe he had opened the doore of faith vnto the Gentiles.

Повернувшись, вони скликали всю церкву та розповіли, як багато Бог зробив через них і як Він відчинив для язичників двері віри.

28 So there they abode a long time with the disciples.

Вони залишалися з учнями чимало часу.