Luke 20
1 Once when Jesus was teaching the people in the Temple, telling them the good news, some of the chief priests and religious teachers came with the elders.
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 They asked him, “Tell us: by whose authority are you doing what you do? Who gave you the right to do this?”
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 “Let me ask you a question too,” Jesus replied. “Tell me:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 the baptism of John—was it from heaven, or was it just human?”
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 They talked about it among themselves: “If we say it was from heaven, he'll ask, ‘Then why didn't you believe him?’
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 And if we say it was just human, everybody will stone us for they're sure John was a prophet.”
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 So they answered, “We don't know where it came from.”
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 Jesus replied, “Then I won't tell you by whose authority I do what I do.”
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 Then he began to tell the people a story: “Once there was a man who planted a vineyard, leased it to some farmers, and went to live in another country for a long while.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 At harvest time he sent a servant to the tenant farmers to collect his share of the crop, but the farmers beat the servant and sent him away with nothing.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 So the owner sent another servant, but they beat him too and treated him shamefully, and sent him away with nothing.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 So he sent a third servant, but they wounded him and threw him out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 The owner of the vineyard asked himself, ‘What shall I do? I know, I'll send my son whom I love. Perhaps they will respect him.’
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 But when they saw him coming, the farmers said to themselves, ‘This is the owner's heir. Let's kill him! That way we can take his inheritance.’
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 They threw him out of the vineyard and killed him. Now what will the owner of the vineyard do to them?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come and kill these farmers and let others have the vineyard.” When they heard the story, they said, “May this never happen!”
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 But Jesus looked at them and said, “Then why is it written in the Scriptures, ‘The stone the builders rejected has now become the chief cornerstone’?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Anyone who falls on that stone will be broken in pieces; anyone it falls upon will be crushed.”
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 Immediately the religious teachers and the chief priests wanted to arrest him because they realized that the story Jesus told was aimed at them, but they were afraid of what the people would do.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 Watching for an opportunity they sent spies who pretended to be sincere. They tried to catch Jesus out in something he said so they could hand him over to the power and authority of the governor.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 They said, “Teacher, we know that you speak and teach what is good and right, and that you're not swayed by the opinions of others. You truly teach the way of God.
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 So should we pay taxes to Caesar or not?”
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 But Jesus saw through their trickery, and said to them,
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 “Show me a coin—a denarius. Whose image and inscription is on it?” “Caesar's,” they answered.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 “Then give back to Caesar what belongs to Caesar, and give back to God what belongs to God,” he told them.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 They weren't able to trap him by what he told the people. They were stunned at his reply, and fell silent.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 Then some of the Sadducees, who deny the resurrection, came to Jesus with this question:
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 “Teacher,” they began, “Moses gave us a law that if a married man dies leaving a wife without children, then his brother should marry the widow and have children for his dead brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Once there were seven brothers. The first had a wife, and died without having children.
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 The second
Потім другий
31 and then the third brother also married her. In the end all seven brothers married her, and then died without having children.
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 Finally the wife died too.
Після всіх померла й жінка.
33 Now whose wife will she be in the resurrection, since all seven brothers had married her?”
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 “But those who are considered worthy to share in the age to come and the resurrection from the dead don't marry or are given in marriage. (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 They can't die any longer; they're like the angels and are children of God since they're children of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 But on the question of whether the dead are raised, even Moses proved this when he wrote about the burning bush, when he calls the Lord, ‘the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 He is not the God of the dead, but of the living, for to him they all are alive.”
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 Some of the religious teachers responded, “That was a good answer, Teacher.”
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 After this no one dared to ask him any more questions.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 Then Jesus asked them, “Why is it said that Christ is the son of David?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 For David himself says in the book of Psalms: The Lord said to my Lord, ‘Sit at my right hand
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 until I make all your enemies a footstool for your feet.’
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 David calls him ‘Lord,’ so how can he be David's son?”
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 While everyone was paying attention, he said to his disciples,
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 “Watch out for religious leaders who like to go around in long robes, and love to be greeted with respect in the markets, and to have the best seats in the synagogues and places of honor at banquets.
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 They cheat widows out of what they own, and cover up the kind of people they really are with long-winded prayers. They will receive severe condemnation in the judgment.”
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
