Luke 20
1 Now it happened on one of those days, as He was teaching and evangelizing the people in the temple, that the priests and scribes came to Him with the elders
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 and addressed Him, saying, “Tell us by what authority you are doing these things; or who is he who gave you this authority?”
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 But in answer He said to them: “I also will ask you one thing; yes, tell me:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 the baptism of John—was it from heaven or from men?”
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 So they reasoned among themselves, saying: “If we say, ‘From heaven,’ he will say, ‘Why did you not believe him?’
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 So they answered that they did not know where it was from.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 And Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 Then He began to tell the people this parable: “A man planted a vineyard, leased it to farmers, and went away on a long journey.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 At the proper time he sent a slave to the farmers, that they might give him some of the fruit of the vineyard. But the farmers flogged him and sent him away empty-handed.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 Again he sent a different slave; so they flogged him also, treated him shamefully, and sent him away empty-handed.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 And again he sent a third; but they wounded him also and threw him out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 Then the owner of the vineyard said: ‘What shall I do? I will send my beloved son; hopefully they will respect him when they see him.’
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 But when the farmers saw him, they reasoned among themselves, saying: ‘This is the heir. Come, let's kill him, so that the inheritance may become ours.’
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 So they threw him out of the vineyard and killed him. What therefore will the owner of the vineyard do to them?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come and destroy those farmers and give the vineyard to others.” Having heard it they said, “May it never be!”
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 Then He looked directly at them and said: “What then is this that is written: ‘A stone that the builders rejected, the same became the cornerstone’?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Everyone who falls on that stone will be broken to pieces, but on whomever it should fall—it will crush him!”
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 The chief priests and the scribes wanted to lay hands on Him right then, but they were afraid —they knew He had spoken this parable against them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 Keeping a close watch on Him, they sent spies, who pretended to be innocent, so that they might latch on to something He said, so as to hand Him over to the power and the authority of the governor.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 So they questioned Him, saying: “Teacher, we know that you speak and teach what is right, and you do not show favoritism but teach the way of God in truth.
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Is it lawful for us to pay taxes to Caesar, or not?”
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 But He perceived their craftiness and said to them: “Why are you testing me?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Show me a denarius—whose image and inscription does it have?” In answer they said, “Caesar's.”
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 So He said to them, “Then render to Caesar the things that are Caesar's, and to God the things that are God's.”
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 They were unable to latch on to His word in front of the people; and marveling at His answer they kept silent.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 Then some of the Sadducees, who deny that there is a resurrection, approached and questioned Him,
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 saying: “Teacher, Moses wrote to us that if a man's married brother dies childless, then his brother should take the widow and produce offspring for his brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Now there were seven brothers: the first took a wife and died childless;
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 then the second took the widow and he died childless;
Потім другий
31 then the third took her, in fact all seven in sequence—they all died childless.
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 Finally, last of all, the woman died also.
Після всіх померла й жінка.
33 Therefore, in the resurrection, whose wife will she be, since all seven had her?”
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
34 So in answer Jesus said to them: “The people of this age marry and are given in marriage; (aiōn g165)
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 but those who are considered worthy to attain to that age, to the resurrection from among the dead, neither marry nor are given in marriage. (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 Because they cannot die anymore, being like angels—they are sons of God, being sons of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 But that the dead are raised, Moses indeed revealed about the Bush when he recorded: ‘The Lord, the God of Abraham and the God of Isaac and the God of Jacob.’
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 So He is not the God of the dead, but of the living—to Him all are alive.”
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 Then some of the scribes answered and said, “Teacher, you spoke well.”
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 And they no longer dared to question Him further.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 Then He said to them: “How is it that they say that the Messiah is David's Son?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 Why David himself affirms in the book of Psalms, ‘The Lord said to my Lord: sit at my right hand
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 until I make your enemies a footstool for your feet.’
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 Since David calls Him ‘Lord’, how then is He his Son?”
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 Then, in the hearing of the people, He said to His disciples:
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 “Beware of the scribes, who like to walk around in long robes, and love greetings in the marketplaces, and the best seats in the synagogues, and the best places at feasts;
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 who ‘devour’ widows' houses, and for a show make long prayers. These will receive more severe judgment.”
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
