Luke 22
1 Now the feast of unleavened bread, which is called the pasch, was at hand.
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
2 And the chief priests and the scribes sought how they might put Jesus to death: but they feared the people.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
3 And Satan entered into Judas, who was surnamed Iscariot, one of the twelve.
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
4 And he went, and discoursed with the chief priests and the magistrates, how he might betray him to them.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
5 And they were glad, and covenanted to give him money.
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
6 And he promised. And he sought opportunity to betray him in the absence of the multitude.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
7 And the day of the unleavened bread came, on which it was necessary that the pasch should be killed.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
8 And he sent Peter and John, saying: Go, and prepare for us the pasch, that we may eat.
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
9 But they said: Where wilt thou that we prepare?
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
10 And he said to them: Behold, as you go into the city, there shall meet you a man carrying a pitcher of water: follow him into the house where he entereth in.
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
11 And you shall say to the goodman of the house: The master saith to thee, Where is the guest chamber, where I may eat the pasch with my disciples?
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
12 And he will shew you a large dining room, furnished; and there prepare.
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
13 And they going, found as he had said to them, and made ready the pasch.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
14 And when the hour was come, he sat down, and the twelve apostles with him.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
15 And he said to them: With desire I have desired to eat this pasch with you, before I suffer.
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
16 For I say to you, that from this time I will not eat it, till it be fulfilled in the kingdom of God.
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
17 And having taken the chalice, he gave thanks, and said: Take, and divide it among you:
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
18 For I say to you, that I will not drink of the fruit of the vine, till the kingdom of God come.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
19 And taking bread, he gave thanks, and brake; and gave to them, saying: This is my body, which is given for you. Do this for a commemoration of me.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
20 In like manner the chalice also, after he had supped, saying: This is the chalice, the new testament in my blood, which shall be shed for you.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 But yet behold, the hand of him that betrayeth me is with me on the table.
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
22 And the Son of man indeed goeth, according to that which is determined: but yet, woe to that man by whom he shall be betrayed.
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
23 And they began to inquire among themselves, which of them it was that should do this thing.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
24 And there was also a strife amongst them, which of them should seem to be the greater.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 And he said to them: The kings of the Gentiles lord it over them; and they that have power over them, are called beneficent.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
26 But you not so: but he that is the greater among you, let him become as the younger; and he that is the leader, as he that serveth.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
27 For which is greater, he that sitteth at table, or he that serveth? Is it not he that sitteth at table? But I am in the midst of you, as he that serveth:
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
28 And you are they who have continued with me in my temptations:
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
29 And I dispose to you, as my Father hath disposed to me, a kingdom;
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 That you may eat and drink at my table, in my kingdom: and may sit upon thrones, judging the twelve tribes of Israel.
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
31 And the Lord said: Simon, Simon, behold Satan hath desired to have you, that he may sift you as wheat:
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32 But I have prayed for thee, that thy faith fail not: and thou, being once converted, confirm thy brethren.
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33 Who said to him: Lord, I am ready to go with thee, both into prison, and to death.
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34 And he said: I say to thee, Peter, the cock shall not crow this day, till thou thrice deniest that thou knowest me. And he said to them:
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35 When I sent you without purse, and scrip, and shoes, did you want anything?
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36 But they said: Nothing. Then said he unto them: But now he that hath a purse, let him take it, and likewise a scrip; and he that hath not, let him sell his coat, and buy a sword.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 For I say to you, that this that is written must yet be fulfilled in me: And with the wicked was he reckoned. For the things concerning me have an end.
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38 But they said: Lord, behold here are two swords. And he said to them, It is enough.
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39 And going out, he went, according to his custom, to the mount of Olives. And his disciples also followed him.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 And when he was come to the place, he said to them: Pray, lest ye enter into temptation.
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41 And he was withdrawn away from them a stone’s cast; and kneeling down, he prayed,
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42 Saying: Father, if thou wilt, remove this chalice from me: but yet not my will, but thine be done.
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43 And there appeared to him an angel from heaven, strengthening him. And being in an agony, he prayed the longer.
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 And his sweat became as drops of blood, trickling down upon the ground.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45 And when he rose up from prayer, and was come to his disciples, he found them sleeping for sorrow.
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46 And he said to them: Why sleep you? arise, pray, lest you enter into temptation.
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 As he was yet speaking, behold a multitude; and he that was called Judas, one of the twelve, went before them, and drew near to Jesus, for to kiss him.
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
48 And Jesus said to him: Judas, dost thou betray the Son of man with a kiss?
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49 And they that were about him, seeing what would follow, said to him: Lord, shall we strike with the sword?
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50 And one of them struck the servant of the high priest, and cut off his right ear.
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51 But Jesus answering, said: Suffer ye thus far. And when he had touched his ear, he healed him.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52 And Jesus said to the chief priests, and magistrates of the temple, and the ancients, that were come unto him: Are ye come out, as it were against a thief, with swords and clubs?
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53 When I was daily with you in the temple, you did not stretch forth your hands against me: but this is your hour, and the power of darkness.
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54 And apprehending him, they led him to the high priest’s house. But Peter followed afar off.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55 And when they had kindled a fire in the midst of the hall, and were sitting about it, Peter was in the midst of them.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 Whom when a certain servant maid had seen sitting at the light, and had earnestly beheld him, she said: This man also was with him.
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57 But he denied him, saying: Woman, I know him not.
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58 And after a little while, another seeing him, said: Thou also art one of them. But Peter said: O man, I am not.
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59 And after the space, as it were of one hour, another certain man affirmed, saying: Of a truth, this man was also with him; for he is also a Galilean.
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60 And Peter said: Man, I know not what thou sayest. And immediately, as he was yet speaking, the cock crew.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 And the Lord turning looked on Peter. And Peter remembered the word of the Lord, as he had said: Before the cock crow, thou shalt deny me thrice.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62 And Peter going out, wept bitterly.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 And the men that held him, mocked him, and struck him.
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64 And they blindfolded him, and smote his face. And they asked him, saying: Prophesy, who is it that struck thee?
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65 And blaspheming, many other things they said against him.
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66 And as soon as it was day, the ancients of the people, and the chief priests and scribes, came together; and they brought him into their council, saying: If thou be the Christ, tell us.
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67 And he saith to them: If I shall tell you, you will not believe me.
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68 And if I shall also ask you, you will not answer me, nor let me go.
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 But hereafter the Son of man shall be sitting on the right hand of the power of God.
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70 Then said they all: Art thou then the Son of God? Who said: You say that I am.
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71 And they said: What need we any further testimony? for we ourselves have heard it from his own mouth.
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
