Luke 20
1 And it came to pass, that on one of the days, as he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, the chief priests and the scribes, with the ancients, met together,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 And spoke to him, saying: Tell us, by what authority dost thou these things? or, Who is he that hath given thee this authority?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 And Jesus answering, said to them: I will also ask you one thing. Answer me:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 The baptism of John, was it from heaven, or of men?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 But they thought within themselves, saying: If we shall say, From heaven: he will say: Why then did you not believe him?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 But if we say, Of men, the whole people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 And they answered, that they knew not whence it was.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 And Jesus said to them: Neither do I tell thee by what authority I do these things.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 And he began to speak to the people this parable: A certain man planted a vineyard, and let it out to husbandmen: and he was abroad for a long time.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard. Who, beating him, sent him away empty.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 And again he sent another servant. But they beat him also, and treating him reproachfully, sent him away empty.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 And again he sent the third: and they wounded him also, and cast him out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 Then the lord of the vineyard said: What shall I do? I will send my beloved son: it may be, when they see him, they will reverence him.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 Whom when the husbandmen saw, they thought within themselves, saying: This is the heir, let us kill him, that the inheritance may be ours.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 So casting him out of the vineyard, they killed him. What therefore will the lord of the vineyard do to them?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come, and will destroy these husbandmen, and will give the vineyard to others. Which they hearing, said to him: God forbid.
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 But he looking on them, said: What is this then that is written, The stone, which the builders rejected, the same is become the head of the corner?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Whosoever shall fall upon that stone, shall be bruised: and upon whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 And the chief priests and the scribes sought to lay hands on him the same hour: but they feared the people, for they knew that he spoke this parable to them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 And being upon the watch, they sent spies, who should feign themselves just, that they might take hold of him in his words, that they might deliver him up to the authority and power of the governor.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 And they asked him, saying: Master, we know that thou speakest and teachest rightly: and thou dost not respect any person, but teachest the way of God in truth.
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Is it lawful for us to give tribute to Caesar, or no?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 But he considering their guile, said to them: Why tempt you me?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Shew me a penny. Whose image and inscription hath it? They answering, said to him, Caesar’s.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 And he said to them: Render therefore to Caesar the things that are Caesar’s: and to God the things that are God’s.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 And they could not reprehend his word before the people: and wondering at his answer, they held their peace.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 And there came to him some of the Sadducees, who deny that there is any resurrection, and they asked him,
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 Saying: Master, Moses wrote unto us, If any man’s brother die, having a wife, and he leave no children, that his brother should take her to wife, and raise up seed unto his brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died without children.
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 And the next took her to wife, and he also died childless.
Потім другий
31 And the third took her. And in like manner all the seven, and they left no children, and died.
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 Last of all the woman died also.
Після всіх померла й жінка.
33 In the resurrection therefore, whose wife of them shall she be? For all the seven had her to wife.
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 But they that shall be accounted worthy of that world, and of the resurrection from the dead, shall neither be married, nor take wives. (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 Neither can they die any more: for they are equal to the angels, and are the children of God, being the children of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 Now that the dead rise again, Moses also shewed, at the bush, when he called the Lord, The God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob;
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 For he is not the God of the dead, but of the living: for all live to him.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 And some of the scribes answering, said to him: Master, thou hast said well.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 And after that they durst not ask him any more questions.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 But he said to them: How say they that Christ is the son of David?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 And David himself saith in the book of Psalms: The Lord said to my Lord, sit thou on my right hand,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 Till I make thy enemies thy footstool.
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 David then calleth him Lord: and how is he his son?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 And in the hearing of all the people, he said to his disciples:
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love salutations in the marketplace, and the first chairs in the synagogues, and the chief rooms at feasts:
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 Who devour the houses of widows, feigning long prayer. These shall receive greater damnation.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
