John 12
1 Jesus therefore, six days before the pasch, came to Bethania, where Lazarus had been dead, whom Jesus raised to life.
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 And they made him a supper there: and Martha served: but Lazarus was one of them that were at table with him.
І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 Mary therefore took a pound of ointment of right spikenard, of great price, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair; and the house was filled with the odour of the ointment.
А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
4 Then one of his disciples, Judas Iscariot, he that was about to betray him, said:
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
5 Why was not this ointment sold for three hundred pence, and given to the poor?
„Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
6 Now he said this, not because he cared for the poor; but because he was a thief, and having the purse, carried the things that were put therein.
А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
7 Jesus therefore said: Let her alone, that she may keep it against the day of my burial.
І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
8 For the poor you have always with you; but me you have not always.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
9 A great multitude therefore of the Jews knew that he was there; and they came, not for Jesus’ sake only, but that they might see Lazarus, whom he had raised from the dead.
А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10 But the chief priests thought to kill Lazarus also:
А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 Because many of the Jews, by reason of him, went away, and believed in Jesus.
бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
12 And on the next day, a great multitude that was to come to the festival day, when they had heard that Jesus was coming to Jerusalem,
А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 Took branches of palm trees, and went forth to meet him, and cried: Hosanna, blessed is he that cometh in the name of the Lord, the king of Israel.
то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
14 And Jesus found a young ass, and sat upon it, as it is written:
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 Fear not, daughter of Sion: behold, thy king cometh, sitting on an ass’s colt.
„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
16 These things his disciples did not know at the first; but when Jesus was glorified, then they remembered that these things were written of him, and that they had done these things to him.
А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
17 The multitude therefore gave testimony, which was with him, when he called Lazarus out of the grave, and raised him from the dead.
Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
18 For which reason also the people came to meet him, because they heard that he had done this miracle.
Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19 The Pharisees therefore said among themselves: Do you see that we prevail nothing? behold, the whole world is gone after him.
Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
20 Now there were certain Gentiles among them, who came up to adore on the festival day.
А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
21 These therefore came to Philip, who was of Bethsaida of Galilee, and desired him, saying: Sir, we would see Jesus.
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
22 Philip cometh, and telleth Andrew. Again Andrew and Philip told Jesus.
Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23 But Jesus answered them, saying: The hour is come, that the Son of man should be glorified.
Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
24 Amen, amen I say to you, unless the grain of wheat falling into the ground die, itself remaineth alone. But if it die, it bringeth forth much fruit.
Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
25 He that loveth his life shall lose it; and he that hateth his life in this world, keepeth it unto life eternal. (aiōnios g166)
Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
26 If any man minister to me, let him follow me; and where I am, there also shall my minister be. If any man minister to me, him will my Father honour.
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
27 Now is my soul troubled. And what shall I say? Father, save me from this hour. But for this cause I came unto this hour.
Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
28 Father, glorify thy name. A voice therefore came from heaven: I have both glorified it, and will glorify it again.
Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
29 The multitude therefore that stood and heard, said that it thundered. Others said: An angel spoke to him.
А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
30 Jesus answered, and said: This voice came not because of me, but for your sakes.
Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
31 Now is the judgment of the world: now shall the prince of this world be cast out.
Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
32 And I, if I be lifted up from the earth, will draw all things to myself.
І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
33 (Now this he said, signifying what death he should die.)
А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
34 The multitude answered him: We have heard out of the law, that Christ abideth for ever; and how sayest thou: The Son of man must be lifted up? Who is this Son of man? (aiōn g165)
А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
35 Jesus therefore said to them: Yet a little while, the light is among you. Walk whilst you have the light, that the darkness overtake you not. And he that walketh in darkness, knoweth not whither he goeth.
І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
36 Whilst you have the light, believe in the light, that you may be the children of light. These things Jesus spoke; and he went away, and hid himself from them.
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
37 And whereas he had done so many miracles before them, they believed not in him:
І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38 That the saying of Isaias the prophet might be fulfilled, which he said: Lord, who hath believed our hearing? and to whom hath the arm of the Lord been revealed?
щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
39 Therefore they could not believe, because Isaias said again:
Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
40 He hath blinded their eyes, and hardened their heart, that they should not see with their eyes, nor understand with their heart, and be converted, and I should heal them.
„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
41 These things said Isaias, when he saw his glory, and spoke of him.
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
42 However, many of the chief men also believed in him; but because of the Pharisees they did not confess him, that they might not be cast out of the synagogue.
Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
43 For they loved the glory of men more than the glory of God.
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 But Jesus cried, and said: He that believeth in me, doth not believe in me, but in him that sent me.
А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 And he that seeth me, seeth him that sent me.
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46 I am come a light into the world; that whosoever believeth in me, may not remain in darkness.
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
47 And if any man hear my words, and keep them not, I do not judge him: for I came not to judge the world, but to save the world.
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 He that despiseth me, and receiveth not my words, hath one that judgeth him; the word that I have spoken, the same shall judge him in the last day.
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
49 For I have not spoken of myself; but the Father who sent me, he gave me commandment what I should say, and what I should speak.
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
