Psalms 44
1 To the chief Musician. Of the sons of Korah. An instruction. O God, with our ears have we heard, our fathers have told us, the work thou wroughtest in their days, in the days of old:
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Thou, by thy hand, didst dispossess the nations, but them thou didst plant; thou didst afflict the peoples, but them didst thou cause to spread out.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 For not by their own sword did they take possession of the land, neither did their own arm save them; but thy right hand, and thine arm, and the light of thy countenance, because thou hadst delight in them.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Thou thyself art my king, O God: command deliverance for Jacob.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Through thee will we push down our adversaries; through thy name will we tread them under that rise up against us.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 For I will not put confidence in my bow, neither shall my sword save me.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 For thou hast saved us from our adversaries, and hast put them to shame that hate us.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 In God will we boast all the day, and we will praise thy name for ever. (Selah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 But thou hast cast off, and put us to confusion, and dost not go forth with our armies;
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Thou hast made us to turn back from the adversary, and they that hate us spoil for themselves;
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Thou hast given us over like sheep [appointed] for meat, and hast scattered us among the nations;
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 Thou hast sold thy people for nought, and hast not increased [thy wealth] by their price;
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Thou makest us a reproach to our neighbours, a mockery and a derision for them that are round about us;
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Thou makest us a byword among the nations, a shaking of the head among the peoples.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 All the day my confusion is before me, and the shame of my face hath covered me,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 Because of the voice of him that reproacheth and blasphemeth; by reason of the enemy and the avenger.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 All this is come upon us; yet have we not forgotten thee, neither have we dealt falsely against thy covenant:
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Our heart is not turned back, neither have our steps declined from thy path;
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Though thou hast crushed us in the place of jackals, and covered us with the shadow of death.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 If we had forgotten the name of our God, and stretched out our hands to a strange god,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Would not God search this out? for he knoweth the secrets of the heart.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 But for thy sake are we killed all the day long; we are reckoned as sheep for slaughter.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Awake, why sleepest thou, Lord? arise, cast [us] not off for ever.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Wherefore hidest thou thy face, [and] forgettest our affliction and our oppression?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 For our soul is bowed down to the dust; our belly cleaveth unto the earth.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Rise up for our help, and redeem us for thy loving-kindness' sake.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
