Psalms 109
1 To the chief Musician. Of David. A Psalm. O God of my praise, be not silent:
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 For the mouth of the wicked [man] and the mouth of deceit are opened against me: they have spoken against me with a lying tongue,
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 And with words of hatred have they encompassed me; and they fight against me without a cause.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 For my love they are mine adversaries; but I [give myself unto] prayer.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 And they have rewarded me evil for good, and hatred for my love.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Set a wicked [man] over him, and let [the] adversary stand at his right hand;
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 When he shall be judged, let him go out guilty, and let his prayer become sin;
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Let his days be few, let another take his office;
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Let his sons be fatherless, and his wife a widow;
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Let his sons be vagabonds and beg, and let them seek [their bread] far from their desolate places;
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Let the usurer cast the net over all that he hath, and let strangers despoil his labour;
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Let there be none to extend kindness unto him, neither let there be any to favour his fatherless children;
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Let his posterity be cut off; in the generation following let their name be blotted out:
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Let the iniquity of his fathers be remembered with Jehovah, and let not the sin of his mother be blotted out;
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 Let them be before Jehovah continually, that he may cut off the memory of them from the earth:
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 Because he remembered not to shew kindness, but persecuted the afflicted and needy man, and the broken in heart, to slay him.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 And he loved cursing; so let it come unto him. And he delighted not in blessing; and let it be far from him.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 And he clothed himself with cursing like his vestment; so let it come into his bowels like water, and like oil into his bones;
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 Let it be unto him as a garment with which he covereth himself, and for a girdle wherewith he is constantly girded.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Let this be the reward of mine adversaries from Jehovah, and of them that speak evil against my soul.
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 But do thou for me, Jehovah, Lord, for thy name's sake; because thy loving-kindness is good, deliver me:
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 For I am afflicted and needy, and my heart is wounded within me.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 I am gone like a shadow when it lengtheneth; I am tossed about like the locust;
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 My knees are failing through fasting, and my flesh hath lost its fatness;
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 And I am become a reproach unto them; [when] they look upon me they shake their heads.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Help me, Jehovah my God; save me according to thy loving-kindness:
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 That they may know that this is thy hand; that thou, Jehovah, hast done it.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Let them curse, but bless thou; when they rise up, let them be ashamed, and let thy servant rejoice.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Let mine adversaries be clothed with confusion, and let them cover themselves with their shame as with a mantle.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 I will greatly celebrate Jehovah with my mouth; yea, I will praise him among the multitude.
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 For he standeth at the right hand of the needy, to save him from those that judge his soul.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
