Mark 14
1 Now the passover and the [feast of] unleavened bread was after two days. And the chief priests and the scribes were seeking how they might seize him by subtlety and kill him.
За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
2 For they said, Not in the feast, lest perhaps there be a tumult of the people.
Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
3 And when he was in Bethany, in the house of Simon the leper, as he lay at table, there came a woman having an alabaster flask of ointment of pure nard, very costly; and having broken the alabaster flask, she poured it out upon his head.
Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
4 And there were some indignant in themselves, and saying, Why has this waste been made of the ointment?
А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
5 for this ointment could have been sold for more than three hundred denarii and given to the poor. And they spoke very angrily at her.
Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
6 But Jesus said, Let her alone; why do ye trouble her? she has wrought a good work as to me;
Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
7 for ye have the poor always with you, and whenever ye would ye can do them good; but me ye have not always.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
8 What she could she has done. She has beforehand anointed my body for the burial.
Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
9 And verily I say unto you, Wheresoever these glad tidings may be preached in the whole world, what this [woman] has done shall be also spoken of for a memorial of her.
Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
10 And Judas Iscariote, one of the twelve, went away to the chief priests that he might deliver him up to them;
Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
11 and they, when they heard it, rejoiced, and promised him to give money. And he sought how he could opportunely deliver him up.
А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
12 And the first day of unleavened bread, when they slew the passover, his disciples say to him, Where wilt thou that we go and prepare, that thou mayest eat the passover?
А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
13 And he sends two of his disciples, and says to them, Go into the city, and a man shall meet you carrying a pitcher of water; follow him.
І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
14 And wheresoever he enters, say to the master of the house, The Teacher says, Where is my guest-chamber where I may eat the passover with my disciples?
І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
15 and he will shew you a large upper room furnished ready. There make ready for us.
І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
16 And his disciples went away and came into the city, and found as he had said to them; and they made ready the passover.
І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
17 And when evening was come, he comes with the twelve.
А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
18 And as they lay at table and were eating, Jesus said, Verily I say to you, One of you shall deliver me up; he who is eating with me.
І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
19 And they began to be grieved, and to say to him, one by one, Is it I? [and another, Is it I?]
Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
20 But he answered and said to them, One of the twelve, he who dips with me in the dish.
А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
21 The Son of man goes indeed as it is written concerning him, but woe to that man by whom the Son of man is delivered up; [it were] good for that man if he had not been born.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
22 And as they were eating, Jesus, having taken bread, when he had blessed, broke [it], and gave [it] to them, and said, Take [this]: this is my body.
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
23 And having taken [the] cup, when he had given thanks, he gave [it] to them, and they all drank out of it.
І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
24 And he said to them, This is my blood, that of the [new] covenant, that shed for many.
І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
25 Verily I say to you, I will no more drink at all of the fruit of the vine, until that day when I drink it new in the kingdom of God.
Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
26 And having sung a hymn, they went out to the mount of Olives.
А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.
27 And Jesus says to them, All ye shall be offended, for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep shall be scattered abroad.
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
28 But after I am risen, I will go before you into Galilee.
По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
29 But Peter said to him, Even if all should be offended, yet not I.
І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
30 And Jesus says to him, Verily I say to thee, that thou to-day, in this night, before [the] cock shall crow twice, thou shalt thrice deny me.
Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
31 But he said [so much] exceedingly the more, If I should have to die with thee, I will in no wise deny thee. And likewise said they all too.
А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“Так же само сказали й усі.
32 And they come to a place of which the name [is] Gethsemane, and he says to his disciples, Sit here while I shall pray.
І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
33 And he takes with him Peter and James and John, and he began to be amazed and oppressed in spirit.
І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
34 And he says to them, My soul is full of grief even unto death; abide here and watch.
І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
35 And, going forward a little, he fell upon the earth; and he prayed that, if it were possible, the hour might pass away from him.
І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
36 And he said, Abba, Father, all things are possible to thee: take away this cup from me; but not what I will, but what thou [wilt].
І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
37 And he comes and finds them sleeping. And he says to Peter, Simon, dost thou sleep? Hast thou not been able to watch one hour?
І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
38 Watch and pray, that ye enter not into temptation. The spirit indeed [is] willing, but the flesh weak.
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
39 And going away, he prayed again, saying the same thing.
І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
40 And returning, he found them again sleeping, for their eyes were heavy; and they knew not what they should answer him.
А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
41 And he comes the third time and says to them, Sleep on now, and take your rest. It is enough; the hour is come; behold, the Son of man is delivered up into the hands of sinners.
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
42 Arise, let us go; behold, he that delivers me up has drawn nigh.
Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
43 And immediately, while he was yet speaking, Judas comes up, [being] one of the twelve, and with him a great crowd, with swords and sticks, from the chief priests and the scribes and the elders.
І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44 Now he that delivered him up had given them a sign between them, saying, Whomsoever I shall kiss, that is he; seize him, and lead [him] away safely.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
45 And being come, straightway coming up to him, he says, Rabbi, Rabbi; and he covered him with kisses.
І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“І поцілував Його.
46 And they laid their hands upon him and seized him.
Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
47 But a certain one of those who stood by, having drawn his sword, struck the bondman of the high priest, and took off his ear.
А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
48 And Jesus answering said to them, Are ye come out as against a robber, with swords and sticks to take me?
А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
49 I was daily with you teaching in the temple, and ye did not seize me; but [it is] that the scriptures may be fulfilled.
Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
50 And all left him and fled.
Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.
51 And a certain young man followed him with a linen cloth cast about his naked [body]; and [the young men] seize him;
Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
52 but he, leaving the linen cloth behind [him], fled from them naked.
Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
53 And they led away Jesus to the high priest. And there come together to him all the chief priests and the elders and the scribes.
А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54 And Peter followed him at a distance, till [he was] within the court of the high priest's palace; and he was sitting with the officers and warming himself in the light [of the fire].
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
55 And the chief priests and the whole sanhedrim sought testimony against Jesus to cause him to be put to death, and did not find [any].
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
56 For many bore false witness against him, and their testimony did not agree.
Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
57 And certain persons rose up and bore false witness against him, saying,
Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
58 We heard him saying, I will destroy this temple which is made with hands, and in the course of three days I will build another not made with hands.
„Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
59 And neither thus did their testimony agree.
Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.
60 And the high priest, rising up before them all, asked Jesus, saying, Answerest thou nothing? What do these testify against thee?
Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
61 But he was silent, and answered nothing. Again the high priest asked him, and says to him, Thou art the Christ, the Son of the Blessed?
Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
62 And Jesus said, I am, and ye shall see the Son of man sitting at the right hand of power, and coming with the clouds of heaven.
А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
63 And the high priest, having rent his clothes, says, What need have we any more of witnesses?
Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
64 Ye have heard the blasphemy; what think ye? And they all condemned him to be guilty of death.
Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
65 And some began to spit upon him, and cover up his face, and buffet him, and say to him, Prophesy; and the officers struck him with the palms of their hands.
Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“Служба теж Його била по що́ках.
66 And Peter being below in the palace-court, there comes one of the maids of the high priest,
А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
67 and seeing Peter warming himself, having looked at him, says, And thou wast with the Nazarene, Jesus.
і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
68 But he denied, saying, I know not nor understand what thou sayest. And he went out into the vestibule; and a cock crew.
Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
69 And the maid, seeing him, again began to say to those that stood by, This is [one] of them.
Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
70 And he again denied. And again, after a little, those that stood by said to Peter, Truly thou art [one] of them, for also thou art a Galilean.
І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
71 But he began to curse and to swear, I know not this man of whom ye speak.
А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
72 And the second time a cock crew. And Peter remembered the word that Jesus said to him, Before [the] cock crow twice, thou shalt deny me thrice; and when he thought thereon he wept.
І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
