Luke 20
1 And it came to pass on one of the days, as he was teaching the people in the temple, and announcing the glad tidings, the chief priests and the scribes with the elders came up,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 and spoke to him saying, Tell us by what authority thou doest these things, or who is it who has given thee this authority?
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 And he answering said to them, I also will ask you [one] thing, and tell me:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 The baptism of John, was it of heaven or of men?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 And they reasoned among themselves, saying, If we should say, Of heaven, he will say, Why have ye not believed him?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 but if we should say, Of men, the whole people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 And they answered, they did not know whence.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 And Jesus said to them, Neither do I tell you by what authority I do these things.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 And he began to speak to the people this parable: A man planted a vineyard and let it out to husbandmen, and left the country for a long time.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 And in the season he sent to the husbandmen a bondman, that they might give to him of the fruit of the vineyard; but the husbandmen, having beaten him, sent [him] away empty.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 And again he sent another bondman; but they, having beaten him also, and cast insult upon him, sent [him] away empty.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 And again he sent a third; and they, having wounded him also, cast [him] out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 And the lord of the vineyard said, What shall I do? I will send my beloved son: perhaps when they see him they will respect [him].
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir; [come, ] let us kill him, that the inheritance may become ours.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 And having cast him forth out of the vineyard, they killed [him]. What therefore shall the lord of the vineyard do to them?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come and destroy those husbandmen, and will give the vineyard to others. And when they heard it they said, May it never be!
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 But he looking at them said, What then is this that is written, The stone which they that builded rejected, this has become the corner-stone?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Every one falling on this stone shall be broken, but on whomsoever it shall fall, it shall grind him to powder.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 And the chief priests and the scribes sought the same hour to lay hands on him, and they feared the people; for they knew that he had spoken this parable of them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 And having watched [him], they sent out suborned persons, pretending to be just men, that they might take hold of him in [his] language, so that they might deliver him up to the power and authority of the governor.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 And they asked him saying, Teacher, we know that thou sayest and teachest rightly, and acceptest no [man's] person, but teachest with truth the way of God:
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Is it lawful for us to give tribute to Caesar, or not?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 But perceiving their deceit he said to them, Why do ye tempt me?
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Shew me a denarius. Whose image and superscription has it? And answering they said, Caesar's.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 And he said to them, Pay therefore what is Caesar's to Caesar, and what is God's to God.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 And they were not able to take hold of him in [his] expressions before the people, and, wondering at his answer, they were silent.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 And some of the Sadducees, who deny that there is any resurrection, coming up [to him],
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 demanded of him saying, Teacher, Moses wrote to us, If any one's brother, who has a wife, die, and he die childless, his brother shall take the wife and raise up seed to his brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 There were then seven brethren: and the first, having taken a wife, died childless;
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 and the second [took the woman, and he died childless];
Потім другий
31 and the third took her: and in like manner also the seven left no children and died;
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 and last of all the woman also died.
Після всіх померла й жінка.
33 In the resurrection therefore of which of them does she become wife, for the seven had her as wife?
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 but they who are counted worthy to have part in that world, and the resurrection from among [the] dead, neither marry nor are given in marriage; (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 for neither can they die any more, for they are equal to angels, and are sons of God, being sons of the resurrection.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 But that the dead rise, even Moses shewed in [the section of] the bush, when he called [the] Lord the God of Abraham and the God of Isaac and the God of Jacob;
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 but he is not God of [the] dead but of [the] living; for all live for him.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 And some of the scribes answering said, Teacher, thou hast well spoken.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 For they did not dare any more to ask him anything.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 And he said to them, How do they say that the Christ is David's son,
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 and David himself says in the book of Psalms, The Lord said to my Lord, Sit at my right hand
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 until I put thine enemies [as] footstool of thy feet?
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 David therefore calls him Lord, and how is he his son?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 And, as all the people were listening, he said to his disciples,
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Beware of the scribes, who like to walk about in long robes, and who love salutations in the market-places, and first seats in the synagogues, and first places at suppers;
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 who devour the houses of widows, and as a pretext make long prayers. These shall receive a severer judgment.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
