John 12
1 Jesus therefore, six days before the passover, came to Bethany, where was the dead [man] Lazarus, whom Jesus raised from among [the] dead.
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 There therefore they made him a supper, and Martha served, but Lazarus was one of those at table with him.
І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 Mary therefore, having taken a pound of ointment of pure nard of great price, anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair, and the house was filled with the odour of the ointment.
А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
4 One of his disciples therefore, Judas [son] of Simon, Iscariote, who was about to deliver him up, says,
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
5 Why was this ointment not sold for three hundred denarii and given to the poor?
„Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
6 But he said this, not that he cared for the poor, but because he was a thief and had the bag, and carried what was put into [it].
А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
7 Jesus therefore said, Suffer her to have kept this for the day of my preparation for burial;
І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
8 for ye have the poor always with you, but me ye have not always.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
9 A great crowd therefore of the Jews knew that he was there; and they came, not because of Jesus only, but also that they might see Lazarus whom he raised from among [the] dead.
А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10 But the chief priests took counsel that they might kill Lazarus also,
А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 because many of the Jews went away on his account and believed on Jesus.
бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
12 On the morrow a great crowd who came to the feast, having heard that Jesus is coming into Jerusalem,
А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 took branches of palms and went out to meet him, and cried, Hosanna, blessed [is] he that comes in the name of [the] Lord, the King of Israel.
то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
14 And Jesus, having found a young ass, sat upon it; as it is written,
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 Fear not, daughter of Zion: behold, thy King cometh, sitting on an ass's colt.
„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
16 [Now] his disciples knew not these things at the first; but when Jesus was glorified, then they remembered that these things were written of him, and that they had done these things to him.
А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
17 The crowd therefore that was with him bore witness because he had called Lazarus out of the tomb, and raised him from among [the] dead.
Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
18 Therefore also the crowd met him because they had heard that he had done this sign.
Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19 The Pharisees therefore said to one another, Ye see that ye profit nothing: behold, the world is gone after him.
Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
20 And there were certain Greeks among those who came up that they might worship in the feast;
А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
21 these therefore came to Philip, who was of Bethsaida of Galilee, and they asked him saying, Sir, we desire to see Jesus.
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
22 Philip comes and tells Andrew, [and again] Andrew comes and Philip, and they tell Jesus.
Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23 But Jesus answered them saying, The hour is come that the Son of man should be glorified.
Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
24 Verily, verily, I say unto you, Except the grain of wheat falling into the ground die, it abides alone; but if it die, it bears much fruit.
Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
25 He that loves his life shall lose it, and he that hates his life in this world shall keep it to life eternal. (aiōnios g166)
Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. (aiōnios g166)
26 If any one serve me, let him follow me; and where I am, there also shall be my servant. [And] if any one serve me, him shall the Father honour.
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
27 Now is my soul troubled, and what shall I say? Father, save me from this hour. But on account of this have I come to this hour.
Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
28 Father, glorify thy name. There came therefore a voice out of heaven, I both have glorified and will glorify [it] again.
Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
29 The crowd therefore, which stood [there] and heard [it], said that it had thundered. Others said, An angel has spoken to him.
А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „ Це ангол Йому говорив“!
30 Jesus answered and said, Not on my account has this voice come, but on yours.
Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
31 Now is [the] judgment of this world; now shall the prince of this world be cast out:
Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
32 and I, if I be lifted up out of the earth, will draw all to me.
І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
33 But this he said signifying by what death he was about to die.
А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
34 The crowd answered him, We have heard out of the law that the Christ abides for ever; and how sayest thou that the Son of man must be lifted up? Who is this, the Son of man? (aiōn g165)
А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ (aiōn g165)
35 Jesus therefore said to them, Yet a little while is the light amongst you. Walk while ye have the light, that darkness may not overtake you. And he who walks in the darkness does not know where he goes.
І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
36 While ye have the light, believe in the light, that ye may become sons of light. Jesus said these things, and going away hid himself from them.
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
37 But though he had done so many signs before them, they believed not on him,
І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38 that the word of the prophet Esaias which he said might be fulfilled, Lord, who has believed our report? and to whom has the arm of the Lord been revealed?
щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
39 On this account they could not believe, because Esaias said again,
Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
40 He has blinded their eyes and hardened their heart, that they may not see with their eyes, and understand with their heart and be converted, and I should heal them.
„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
41 These things said Esaias because he saw his glory and spoke of him.
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
42 Although indeed from among the rulers also many believed on him, but on account of the Pharisees did not confess [him], that they might not be put out of the synagogue:
Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
43 for they loved glory from men rather than glory from God.
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 But Jesus cried and said, He that believes on me, believes not on me, but on him that sent me;
А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 and he that beholds me, beholds him that sent me.
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46 I am come into the world [as] light, that every one that believes on me may not abide in darkness;
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
47 and if any one hear my words and do not keep [them], I judge him not, for I am not come that I might judge the world, but that I might save the world.
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 He that rejects me and does not receive my words, has him who judges him: the word which I have spoken, that shall judge him in the last day.
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
49 For I have not spoken from myself, but the Father who sent me has himself given me commandment what I should say and what I should speak;
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
