Psalms 78
1 The understanding of Asaph. O my people, attend to my law. Incline your ears to the words of my mouth.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 I will open my mouth in parables. I will speak about concepts that are from the beginning.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 We have heard and known such great things, as our fathers have described to us.
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 These things have not been hidden from their sons in any generation: declaring the praises of the Lord, and his virtues, and the wonders that he has done.
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 And he has received testimony with Jacob, and he has set a law within Israel. Such great things, he has commanded our fathers, so as to make these things known to their sons,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 so that another generation might know them, and so that the sons, who will be born and who will grow up, shall describe them to their sons.
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 So then, may they put their hope in God, and may they not forget the works of God, and may they seek his commandments.
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 May they not become like their fathers, a perverse and exasperating generation: a generation that does not straighten their heart and whose spirit is not trustworthy with God.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 The sons of Ephraim, who bend and shoot the bow, have been turned back in the day of battle.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 They have not kept the covenant of God. And they were not willing to walk in his law.
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 And they have been forgetful of his benefits, and of his miracle, which he revealed to them.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 He performed miracles in the sight of their fathers, in the land of Egypt, in the field of Tanis.
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 He broke the sea and he led them through. And he stationed the waters, as if in a vessel.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 And he led them with a cloud by day, and with illumination by fire throughout the night.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 He broke through the rock in the wasteland, and he gave them to drink, as if from the great abyss.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 He brought forth water from the rock, and he conducted the waters, as if they were rivers.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 And yet, they continued to sin against him. In a waterless place, they provoked the Most High with resentment.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 And they tempted God in their hearts, by asking for food according to their desires.
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 And they spoke badly about God. They said, “Would God be able to prepare a table in the desert?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 He struck the rock, and so waters flowed and the torrents flooded, but would even he be able to provide bread, or provide a table, for his people?”
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Therefore, the Lord heard, and he was dismayed, and a fire was kindled within Jacob, and an anger ascended into Israel.
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 For they neither put their trust in God, nor did they hope in his salvation.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 And he commanded the clouds from above, and he opened the doors of heaven.
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 And he rained down manna upon them to eat, and he gave them the bread of heaven.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Man ate the bread of Angels. He sent them provisions in abundance.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 He transferred the south wind from heaven, and, in his virtue, he brought in the Southwest wind.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 And he rained down flesh upon them, as if it were dust, and feathered birds, as if they were the sand of the sea.
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 And they fell down in the midst of their camp, encircling their tabernacles.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 And they ate until they were greatly satisfied, and he brought to them according to their desires.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 They were not cheated out of what they wanted. Their food was still in their mouth,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 and then the wrath of God came upon them. And he slew the fat ones among them, and he impeded the elect of Israel.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 In all these things, they continued to sin, and they were not trustworthy with his miracles.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 And their days faded away into vanity, and their years with haste.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 When he slew them, then they sought him. And they returned, and they drew near to him in the early morning.
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 And they were mindful that God is their helper and that the Most High God is their redeemer.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 And they chose him with their mouth, and then they lied to him with their tongue.
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 For their heart was not upright with him, nor have they been living faithfully in his covenant.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Yet he is merciful, and he will pardon their sins. And he will not destroy them. And he has abundantly turned aside his own wrath. And he did not enflame his wrath entirely.
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 And he remembered that they are flesh: with a spirit that goes forth and does not return.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 How often did they provoke him in the desert and stir him to wrath in a waterless place?
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 And they turned back and tempted God, and they exasperated the Holy One of Israel.
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 They did not remember his hand, in the day that he redeemed them from the hand of the one troubling them.
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 Thus, he positioned his signs in Egypt and his wonders in the field of Tanis.
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 And he turned their rivers into blood, along with their rain showers, so that they could not drink.
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 He sent among them the common fly, and it devoured them, and the frog, and it scattered them.
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 And he gave up their fruits to mold and their labors to the locust.
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 And he slew their vineyards with hail and their mulberry trees with severe frost.
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 And he delivered their cattle to the hail and their possessions to fire.
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 And he sent the wrath of his indignation among them: indignation and wrath and tribulation, sent forth by evil angels.
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 He made way for the path of his anger. He did not spare their souls from death. And he enclosed their beasts of burden in death.
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 And he struck all the first-born in the land of Egypt: the first-fruits of all their labor in the tabernacles of Ham.
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 And he took away his own people like sheep, and he led them through the wilderness like a flock.
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 And he led them out in hope, and they did not fear. And the sea covered their enemies.
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 And he led them to the mountain of his sanctification: the mountain that his right hand had acquired. And he cast out the Gentiles before their face. And he divided their land by lot to them, with a line of distribution.
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 And he caused the tribes of Israel to dwell in their tabernacles.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Yet they tempted and aggravated God Most High, and they did not keep his testaments.
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 And they turned themselves aside, and they did not serve the covenant. In the same manner as their fathers, they were turned backwards, like a crooked bow.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 They impelled him to anger on their hills, and they provoked him to rivalry with their graven images.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 God listened, and he spurned them, and he reduced Israel greatly, almost to nothing.
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 And he rejected the tabernacle of Shiloh, his tabernacle where he had dwelt among men.
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 And he delivered their virtue into captivity, and their beauty into the hands of the enemy.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 And he enclosed his people with the sword, and he spurned his inheritance.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Fire consumed their young men, and their virgins were not lamented.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Their priests fell by the sword, and their widows did not weep.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 And the Lord was awakened, as if out of sleep, and like a powerful man impaired by wine.
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 And he struck his enemies on the back. He gave them over to everlasting disgrace.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 And he rejected the tabernacle of Joseph, and he did not choose the tribe of Ephraim.
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 But he chose the tribe of Judah: mount Zion, which he loved.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 And he built up his sanctuary, like a single-horned beast, in the land that he founded for all ages.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 And he chose his servant David, and he took him from the flocks of the sheep: he received him from following the ewes with their young,
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 in order to pasture Jacob his servant and Israel his inheritance.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 And he fed them with the innocence of his heart. And he led them with the understanding of his hands.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
