Psalms 137

1 A Psalm of David: to Jeremiah. Above the rivers of Babylon, there we sat and wept, while we remembered Zion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 By the willow trees, in their midst, we hung up our instruments.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 For, in that place, those who led us into captivity questioned us about the words of the songs. And those who carried us away said: “Sing us a hymn from the songs of Zion.”

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 How can we sing a song of the Lord in a foreign land?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 If I ever forget you, Jerusalem, let my right hand be forgotten.

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 May my tongue adhere to my jaws, if I do not remember you, if I do not set Jerusalem first, as the beginning of my joy.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 O Lord, call to mind the sons of Edom, in the day of Jerusalem, who say: “Despoil it, despoil it, even to its foundation.”

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 O daughter of Babylon, have pity. Blessed is he who will repay you with your payment, which you have paid to us.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Blessed is he who will take hold of your little ones and dash them against the rock.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!