Psalms 105
1 Alleluia. Confess to the Lord, and invoke his name. Announce his works among the nations.
Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!
2 Sing to him, and sing psalms to him. Describe all his wonders.
Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!
3 Be praised in his holy name. Let the heart of those who seek the Lord rejoice.
Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!
4 Seek the Lord, and be confirmed. Seek his face always.
Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!
5 Remember his miracles, which he has done, his portents and the judgments of his mouth:
Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,
6 you offspring of Abraham his servant, you sons of Jacob his elect.
ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
7 He is the Lord our God. His judgments are throughout the entire earth.
Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
8 He has remembered his covenant for all ages: the word that he entrusted to a thousand generations,
Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 which he assigned to Abraham, and his oath to Isaac.
що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.
10 And he stationed the same for Jacob with a precept, and for Israel with an eternal testament,
Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,
11 saying: To you, I will give the land of Canaan, the allotment of your inheritance.
говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!
12 Though they may have been but a small number, very few and foreigners there,
Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,
13 and though they passed from nation to nation, and from one kingdom to another people,
і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.
14 he allowed no man to harm them, and he reproved kings on their behalf.
Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
15 Do not be willing to touch my Christ, and do not be willing to malign my prophets.
„Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“
16 And he called a famine upon the land, and he crushed every foundation of the bread.
І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.
17 He sent a man before them: Joseph, who had been sold as a slave.
Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.
18 They humbled his feet in shackles; the iron pierced his soul,
Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,
19 until his word arrived. The eloquence of the Lord inflamed him.
аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.
20 The king sent and released him; he was the ruler of the people, and he dismissed him.
Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.
21 He established him as master of his house and ruler of all his possessions,
Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,
22 so that he might instruct his princes as himself, and teach his elders prudence.
щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.
23 And Israel entered into Egypt, and Jacob became a sojourner in the land of Ham.
І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.
24 And he helped his people greatly, and he strengthened them over their enemies.
А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.
25 He turned their heart to hate his people, and to deal deceitfully with his servants.
Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.
26 He sent Moses, his servant, and Aaron, the one whom he chose.
Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 He placed with them signs of his word, and portents in the land of Ham.
— вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.
28 He sent darkness and made it conceal, and he did not afflict them with his speech.
Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.
29 He turned their waters into blood, and he slaughtered their fish.
Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.
30 Their land brought forth frogs, even in the inner chambers of their kings.
Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.
31 He spoke, and there came forth common flies and gnats, in every region.
Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.
32 He gave them a shower of hail and a burning fire, in the same land.
Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.
33 And he struck their vineyards and their fig trees, and he crushed the trees of their region.
І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.
34 He spoke, and the locust came forth, and the caterpillar, of which there was no number.
Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —
35 And it devoured all the grass in their land, and it consumed all the fruit of their land.
усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.
36 And he struck all the first-born in their land, the first-fruits of all their labor.
I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.
37 And he led them out with silver and gold, and there was not an infirm one among their tribes.
І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.
38 Egypt was joyful at their departure, for the fear of them lay heavy upon them.
Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.
39 He spread a cloud for their protection, and a fire, to give them light through the night.
Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.
40 They petitioned, and the quail came; and he satisfied them with the bread of heaven.
Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.
41 He ruptured the rock and the waters flowed: rivers gushed in the dry land.
Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,
42 For he had called to mind his holy word, which he kept near to his servant Abraham.
бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 And he led forth his people in exultation, and his elect in rejoicing.
І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,
44 And he gave them the regions of the Gentiles, and they possessed the labors of the peoples,
І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,
45 so that they might observe his justifications, and inquire about his law.
щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!
