Psalms 102
1 The prayer of the pauper, when he was anxious, and so he poured out his petition in the sight of the Lord. O Lord, hear my prayer, and let my outcry reach you.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Do not turn your face away from me. In whatever day that I am in trouble, incline your ear to me. In whatever day that I will call upon you, heed me quickly.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 For my days have faded away like smoke, and my bones have dried out like firewood.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 I have been cut down like hay, and my heart has withered, for I had forgotten to eat my bread.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Before the voice of my groaning, my bone has adhered to my flesh.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 I have become like a pelican in solitude. I have become like a night raven in a house.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 I have kept vigil, and I have become like a solitary sparrow on a roof.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 All day long my enemies reproached me, and those who praised me swore oaths against me.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 For I chewed on ashes like bread, and I mixed weeping into my drink.
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 By the face of your anger and indignation, you lifted me up and threw me down.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 My days have declined like a shadow, and I have dried out like hay.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 But you, O Lord, endure for eternity, and your memorial is from generation to generation.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 You will rise up and take pity on Zion, for it is time for its mercy, for the time has come.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 For its stones have pleased your servants, and they will take pity on its land.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 And the Gentiles will fear your name, O Lord, and all the kings of the earth your glory.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 For the Lord has built up Zion, and he will be seen in his glory.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 He has noticed the prayer of the humble, and he has not despised their petition.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Let these things be written in another generation, and the people who will be created will praise the Lord.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For he has gazed from his high sanctuary. From heaven, the Lord has beheld the earth.
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 So may he hear the groans of those in shackles, in order that he may release the sons of the slain.
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 So may they announce the name of the Lord in Zion and his praise in Jerusalem:
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 while the people convene, along with kings, in order that they may serve the Lord.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 He responded to him in the way of his virtue: Declare to me the brevity of my days.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Do not call me back in the middle of my days: your years are from generation to generation.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 In the beginning, O Lord, you founded the earth. And the heavens are the work of your hands.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 They will perish, but you remain. And all will grow old like a garment. And, like a blanket, you will change them, and they will be changed.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Yet you are ever yourself, and your years will not decline.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 The sons of your servants will live, and their offspring will be guided aright in every age.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
