Proverbs 31
1 The words of king Lamuel. The vision by which his mother instructed him:
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 “What, O my beloved? What, O beloved of my womb? What, O beloved of my vows?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Do not give your substance to women, or your riches to overthrow kings.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Not to kings, O Lamuel, not to kings give wine. For there are no secrets where drunkenness reigns.
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 And perhaps they may drink and forget judgments, and alter the case of the sons of the poor.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Give strong drink to the grieving, and wine to those who are bitter in soul.
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Let them drink, and forget their needs, and remember their sorrow no more.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Open your mouth for the mute and for all the cases of the sons who are passing through.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Open your mouth, declare what is just, and do justice to the indigent and the poor.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Who shall find a strong woman? Far away, and from the furthest parts, is her price.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 The heart of her husband confides in her, and he will not be deprived of spoils.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 She will repay him with good, and not evil, all the days of her life.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 She has sought wool and flax, and she has worked these by the counsel of her hands.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 She has become like a merchant’s ship, bringing her bread from far away.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 And she has risen in the night, and given a prey to her household, and provisions to her maids.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 She has considered a field and bought it. From the fruit of her own hands, she has planted a vineyard.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 She has wrapped her waist with fortitude, and she has strengthened her arm.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 She has tasted and seen that her tasks are good; her lamp shall not be extinguished at night.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 She has put her hand to strong things, and her fingers have taken hold of the spindle.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 She has opened her hand to the needy, and she has extended her hands to the poor.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 She shall not fear, in the cold of snow, for her household. For all those of her household have been clothed two-fold.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 She has made embroidered clothing for herself. Fine linen and purple is her garment.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Her husband is noble at the gates, when he sits among the senators of the land.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 She has made finely woven cloth and sold it, and she has delivered a waistband to the Canaanite.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Strength and elegance are her clothing, and she will laugh in the final days.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 She has opened her mouth to wisdom, and the law of clemency is on her tongue.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 She has considered the paths of her household, and she has not eaten her bread in idleness.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Her sons rose up and predicted great happiness; her husband rose up and praised her.
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 Many daughters have gathered together riches; you have surpassed them all.
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Charm is false, and beauty is vain. The woman who fears the Lord, the same shall be praised.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Give to her from the fruit of her own hands. And let her works praise her at the gates.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
