Luke 7
1 And when he had completed all his words in the hearing of the people, he entered Capernaum.
Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2 Now the servant of a certain centurion was dying, due to an illness. And he was very dear to him.
В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий
3 And when he had heard about Jesus, he sent elders of the Jews to him, petitioning him, so that he would come and heal his servant.
Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4 And when they had come to Jesus, they petitioned him anxiously, saying to him: “He is worthy that you should provide this to him.
Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5 For he loves our nation, and he has built a synagogue for us.”
любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам.
6 Then Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, saying: “Lord, do not trouble yourself. For I am not worthy that you should enter under my roof.
Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7 Because of this, I also did not consider myself worthy to come to you. But say the word, and my servant shall be healed.
тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8 For I also am a man placed under authority, having soldiers under me. And I say to one, ‘Go,’ and he goes; and to another, ‘Come,’ and he comes; and to my servant, ‘Do this,’ and he does it.”
Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9 And upon hearing this, Jesus was amazed. And turning to the multitude following him, he said, “Amen I say to you, not even in Israel have I found such great faith.”
Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.
10 And those who had been sent, upon returning to the house, found that the servant, who had been sick, was now healthy.
І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11 And it happened afterwards that he went to a city, which is called Nain. And his disciples, and an abundant crowd, went with him.
І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12 Then, when he had drawn near to the gate of the city, behold, a deceased person was being carried out, the only son of his mother, and she was a widow. And a large crowd from the city was with her.
Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13 And when the Lord had seen her, being moved by mercy over her, he said to her, “Do not weep.”
І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14 And he drew near and touched the coffin. Then those who carried it stood still. And he said, “Young man, I say to you, arise.”
І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15 And the dead youth sat up and began to speak. And he gave him to his mother.
І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16 Then fear fell over all of them. And they magnified God, saying: “For a great prophet has risen up among us,” and, “For God has visited his people.”
Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17 And this word about him went out to all of Judea and to the entire surrounding region.
І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18 And the disciples of John reported to him concerning all these things.
І сповістили Йоана ученики його про все те.
19 And John called two of his disciples, and he sent them to Jesus, saying, “Are you he who is to come, or should we wait for another?”
І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20 But when the men had come to him, they said: “John the Baptist has sent us to you, saying: ‘Are you he who is to come, or should we wait for another?’”
Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21 Now in that same hour, he cured many of their diseases and wounds and evil spirits; and to many of the blind, he gave sight.
Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22 And responding, he said to them: “Go and report to John what you have heard and seen: that the blind see, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead rise again, the poor are evangelized.
І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23 And blessed is anyone who has not taken offense at me.”
І блажен, хто де зблазнить ся мною.
24 And when the messengers of John had withdrawn, he began to speak about John to the crowds. “What did you go out to the desert to see? A reed shaken by the wind?
Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25 Then what did you go out to see? A man clothed in soft garments? Behold, those who are in costly apparel and finery are in the houses of kings.
Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26 Then what did you go out to see? A prophet? Certainly, I tell you, and more than a prophet.
Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27 This is he of whom it is written: “Behold, I send my Angel before your face, who shall prepare your way before you.”
Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28 For I say to you, among those born of women, no one is greater than the prophet John the Baptist. But he who is least in the kingdom of God is greater than he.”
Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29 And upon hearing this, all the people and the tax collectors justified God, by being baptized with the baptism of John.
І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30 But the Pharisees and the experts in the law despised the counsel of God concerning themselves, by not being baptized by him.
Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31 Then the Lord said: “Therefore, to what shall I compare the men of this generation? And to what are they similar?
Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32 They are like children sitting in the marketplace, talking with one another, and saying: ‘We sang to you, and you did not dance. We lamented, and you did not weep.’
Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33 For John the Baptist came, neither eating bread nor drinking wine, and you say, ‘He has a demon.’
Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав.
34 The Son of man came, eating and drinking, and you say, ‘Behold, a voracious man and a drinker of wine, a friend of tax collectors and of sinners.’
Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35 But wisdom is justified by all her children.”
І справдилась премудрість од дітей своїх усїх.
36 Then certain Pharisees petitioned him, so that they might eat with him. And he went into the house of the Pharisee, and he reclined at table.
Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом.
37 And behold, a woman who was in the city, a sinner, found out that he was reclining at table in the house of the Pharisee, so she brought an alabaster container of ointment.
І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,
38 And standing behind him, beside his feet, she began to wash his feet with tears, and she wiped them with the hair of her head, and she kissed his feet, and she anointed them with ointment.
і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.
39 Then the Pharisee, who had invited him, upon seeing this, spoke within himself, saying, “This man, if he were a prophet, would certainly know who and what kind of woman is this, who is touching him: that she is a sinner.”
Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40 And in response, Jesus said to him, “Simon, I have something to say to you.” So he said, “Speak, Teacher.”
І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41 “A certain creditor had two debtors: one owed five hundred denarii, and the other fifty.
Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42 And since they did not have the ability to repay him, he forgave them both. So then, which of them loves him more?”
Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43 In response, Simon said, “I suppose that it is he to whom he forgave the most.” And he said to him, “You have judged correctly.”
Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44 And turning to the woman, he said to Simon: “Do you see this woman? I entered into your house. You gave me no water for my feet. But she has washed my feet with tears, and has wiped them with her hair.
І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45 You gave no kiss to me. But she, from the time that she entered, has not ceased to kiss my feet.
Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.
46 You did not anoint my head with oil. But she has anointed my feet with ointment.
Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47 Because of this, I tell you: many sins are forgiven her, because she has loved much. But he who is forgiven less, loves less.”
Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48 Then he said to her, “Your sins are forgiven you.”
Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49 And those who sat at table with him began to say within themselves, “Who is this, who even forgives sins?”
І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50 Then he said to the woman: “Your faith has brought you salvation. Go in peace.”
Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
