Luke 22
1 Now the days of the Feast of Unleavened Bread, which is called Passover, were approaching.
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
2 And the leaders of the priests, and the scribes, were seeking a way to execute Jesus. Yet truly, they were afraid of the people.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
3 Then Satan entered into Judas, who was surnamed Iscariot, one of the twelve.
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
4 And he went out and was speaking with the leaders of the priests, and the magistrates, as to how he might hand him over to them.
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
5 And they were glad, and so they made an agreement to give him money.
Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібнякі́в.
6 And he made a promise. And he was seeking an opportunity to hand him over, apart from the crowds.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
7 Then the day of Unleavened Bread arrived, on which it was necessary to kill the Pascal lamb.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
8 And he sent Peter and John, saying, “Go out, and prepare the Passover for us, so that we may eat.”
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
9 But they said, “Where do you want us to prepare it?”
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
10 And he said to them: “Behold, as you are entering into the city, a certain man will meet you, carrying a pitcher of water. Follow him to the house into which he enters.
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
11 And you shall say to the father of the household: ‘The Teacher says to you: Where is the guestroom, where I may eat the Passover with my disciples?’
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
12 And he will show you a large cenacle, fully furnished. And so, prepare it there.”
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
13 And going out, they found it to be just as he had told them. And they prepared the Passover.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
14 And when the hour had arrived, he sat down at table, and the twelve Apostles with him.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
15 And he said to them: “With longing have I desired to eat this Passover with you, before I suffer.
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
16 For I say to you, that from this time, I will not eat it, until it is fulfilled in the kingdom of God.”
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
17 And having taken the chalice, he gave thanks, and he said: “Take this and share it among yourselves.
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
18 For I say to you, that I will not drink from the fruit of the vine, until the kingdom of God arrives.”
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
19 And taking bread, he gave thanks and broke it and gave it to them, saying: “This is my body, which is given for you. Do this as a commemoration of me.”
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
20 Similarly also, he took the chalice, after he had eaten the meal, saying: “This chalice is the new covenant in my blood, which will be shed for you.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 But in truth, behold, the hand of my betrayer is with me at table.
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
22 And indeed, the Son of man goes according to what has been determined. And yet, woe to that man by whom he will be betrayed.”
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
23 And they began to inquire among themselves, as to which of them might do this.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
24 Now there was also a contention among them, as to which of them seemed to be the greater.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 And he said to them: “The kings of the Gentiles dominate them; and those who hold authority over them are called beneficent.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
26 But it must not be so with you. Instead, whoever is greater among you, let him become the lesser. And whoever is the leader, let him become the server.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
27 For who is greater: he who sits at table, or he who serves? Is not he who sits at table? Yet I am in your midst as one who serves.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
28 But you are those who have remained with me during my trials.
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
29 And I dispose to you, just as my Father has disposed to me, a kingdom,
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 so that you may eat and drink at my table in my kingdom, and so that you may sit upon thrones, judging the twelve tribes of Israel.”
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
31 And the Lord said: “Simon, Simon! Behold, Satan has asked for you, so that he may sift you like wheat.
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
32 But I have prayed for you, so that your faith may not fail, and so that you, once converted, may confirm your brothers.”
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
33 And he said to him, “Lord, I am prepared to go with you, even to prison and to death.”
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
34 And he said, “I say to you, Peter, the rooster will not crow this day, until you have three times denied that you know me.” And he said to them,
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
35 “When I sent you without money or provisions or shoes, did you lack anything?”
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“Вони ж відказали: „Нічо́го“.
36 And they said, “Nothing.” Then he said to them: “But now, let whoever has money take it, and likewise with provisions. And whoever does not have these, let him sell his coat and buy a sword.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 For I say to you, that what has been written must still be fulfilled in me: ‘And he was esteemed with the wicked.’ Yet even these things about me have an end.”
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
38 So they said, “Lord, behold, there are two swords here.” But he said to them, “It is sufficient.”
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
39 And departing, he went out, according to his custom, to the Mount of Olives. And his disciples also followed him.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 And when he had arrived at the place, he said to them: “Pray, lest you enter into temptation.”
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
41 And he was separated from them by about a stone’s throw. And kneeling down, he prayed,
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
42 saying: “Father, if you are willing, take this chalice away from me. Yet truly, let not my will, but yours, be done.”
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
43 Then an Angel appeared to him from heaven, strengthening him. And being in agony, he prayed more intensely;
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 and so his sweat became like drops of blood, running down to the ground.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
45 And when he had risen up from prayer and had gone to his disciples, he found them sleeping out of sorrow.
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
46 And he said to them: “Why are you sleeping? Rise up, pray, lest you enter into temptation.”
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
47 While he was still speaking, behold, a crowd arrived. And he who is called Judas, one of the twelve, went ahead of them and approached Jesus, in order to kiss him.
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
48 And Jesus said to him, “Judas, do you betray the Son of man with a kiss?”
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
49 Then those who were around him, realizing what was about to happen, said to him: “Lord, shall we strike with the sword?”
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
50 And one of them struck the servant of the high priest and cut off his right ear.
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
51 But in response, Jesus said, “Permit even this.” And when he had touched his ear, he healed him.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
52 Then Jesus said to the leaders of the priests, and the magistrates of the temple, and the elders, who had come to him: “Have you gone out, as if against a thief, with swords and clubs?
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
53 When I was with you each day in the temple, you did not extend your hands against me. But this is your hour and that of the power of darkness.”
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
54 And apprehending him, they led him to the house of the high priest. Yet truly, Peter followed at a distance.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
55 Now as they were sitting around a fire, which had been kindled in the middle of the atrium, Peter was in their midst.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 And when a certain woman servant had seen him sitting in its light, and had looked at him intently, she said, “This one was also with him.”
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
57 But he denied him by saying, “Woman, I do not know him.”
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
58 And after a little while, another one, seeing him, said, “You also are one of them.” Yet Peter said, “O man, I am not.”
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
59 And after the interval of about one hour had passed, someone else affirmed it, saying: “Truly, this one also was with him. For he is also a Galilean.”
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
60 And Peter said: “Man, I do not know what you are saying.” And at once, while he was still speaking, the rooster crowed.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 And the Lord turned around and looked at Peter. And Peter remembered the word of the Lord that he had said: “For before the rooster crows, you will deny me three times.”
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
62 And going out, Peter wept bitterly.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
63 And the men who were holding him ridiculed him and beat him.
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
64 And they blindfolded him and repeatedly struck his face. And they questioned him, saying: “Prophesy! Who is it that struck you?”
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
65 And blaspheming in many other ways, they spoke against him.
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
66 And when it was daytime, the elders of the people, and the leaders of the priests, and the scribes convened. And they led him into their council, saying, “If you are the Christ, tell us.”
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
67 And he said to them: “If I tell you, you will not believe me.
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
68 And if I also question you, you will not answer me. Neither will you release me.
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 But from this time, the Son of man will be sitting at the right hand of the power of God.”
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
70 Then they all said, “So you are the Son of God?” And he said. “You are saying that I am.”
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
71 And they said: “Why do we still require testimony? For we have heard it ourselves, from his own mouth.”
А вони відказали: „На́що потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!“
