Luke 18
1 Now he also told them a parable, that we should continually pray and not cease,
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 saying: “There was a certain judge in a certain city, who did not fear God and did not respect man.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 But there was a certain widow in that city, and she went to him, saying, ‘Vindicate me from my adversary.’
Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4 And he refused to do so for a long time. But afterwards, he said within himself: ‘Even though I do not fear God, nor respect man,
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 yet because this widow is pestering me, I will vindicate her, lest by returning, she may, in the end, wear me out.’”
то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 Then the Lord said: “Listen to what the unjust judge said.
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 So then, will not God grant the vindication of his elect, who cry out to him day and night? Or will he continue to endure them?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 I tell you that he will quickly bring vindication to them. Yet truly, when the Son of man returns, do you think that he will find faith on earth?”
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 Now about certain persons who consider themselves to be just, while disdaining others, he told also this parable:
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 “Two men ascended to the temple, in order to pray. One was a Pharisee, and the other was a tax collector.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 Standing, the Pharisee prayed within himself in this way: ‘O God, I give thanks to you that I am not like the rest of men: robbers, unjust, adulterers, even as this tax collector chooses to be.
фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 I fast twice between Sabbaths. I give tithes from all that I possess.’
Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13 And the tax collector, standing at a distance, was not willing to even lift up his eyes to heaven. But he struck his chest, saying: ‘O God, be merciful to me, a sinner.’
А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 I say to you, this one descended to his house justified, but not the other. For everyone who exalts himself will be humbled; and whoever humbles himself will be exalted.”
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 And they were bringing little children to him, so that he might touch them. And when the disciples saw this, they rebuked them.
Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 But Jesus, calling them together, said: “Allow the children to come to me, and do not be an obstacle to them. For of such is the kingdom of God.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 Amen, I say to you, whoever will not accept the kingdom of God like a child, will not enter into it.”
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 And a certain leader questioned him, saying: “Good teacher, what should I do to possess eternal life?” (aiōnios g166)
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
19 Then Jesus said to him: “Why do you call me good? No one is good except God alone.
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
20 You know the commandments: You shall not kill. You shall not commit adultery. You shall not steal. You shall not give false testimony. Honor your father and mother.”
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 And he said, “I have kept all these things from my youth.”
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 And when Jesus heard this, he said to him: “One thing is still lacking for you. Sell all the things that you have, and give to the poor. And then you will have treasure in heaven. And come, follow me.”
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23 When he heard this, he became very sorrowful. For he was very rich.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Then Jesus, seeing him brought to sorrow, said: “How difficult it is for those who have money to enter into the kingdom of God!
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 For it is easier for a camel to pass through the eye of a needle, than for a wealthy man to enter into the kingdom of God.”
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 And those who were listening to this said, “Then who is able to be saved?”
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 He said to them, “Things that are impossible with men are possible with God.”
Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 And Peter said, “Behold, we have left everything, and we have followed you.”
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 And he said to them: “Amen, I say to you, there is no one who has left behind home, or parents, or brothers, or a wife, or children, for the sake of the kingdom of God,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
31 Then Jesus took the twelve aside, and he said to them: “Behold, we are ascending to Jerusalem, and everything shall be completed which was written by the prophets about the Son of man.
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32 For he will be handed over to the Gentiles, and he will be mocked and scourged and spit upon.
Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 And after they have scourged him, they will kill him. And on the third day, he will rise again.”
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 But they understood none of these things. For this word was concealed from them, and they did not understand the things that were said.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 Now it happened that, as he was approaching Jericho, a certain blind man was sitting beside the way, begging.
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36 And when he heard the multitude passing by, he asked what this was.
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 And they told him that Jesus of Nazareth was passing by.
Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 And he cried out, saying, “Jesus, Son of David, take pity on me!”
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 And those who were passing by rebuked him, so that he would be silent. Yet truly, he cried out all the more, “Son of David, take pity on me!”
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 Then Jesus, standing still, ordered him to be brought to him. And when he had drawn near, he questioned him,
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 saying, “What do you want, that I might do for you?” So he said, “Lord, that I may see.”
глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42 And Jesus said to him: “Look around. Your faith has saved you.”
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 And immediately he saw. And he followed him, magnifying God. And all the people, when they saw this, gave praise to God.
І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
