John 6
1 After these things, Jesus traveled across the sea of Galilee, which is the Sea of Tiberias.
Після цього Ісус відправився на другий бік Галілейського моря, [яке зветься] Тиверіадським.
2 And a great multitude was following him, for they saw the signs that he was accomplishing toward those who were infirm.
За Ним ішов великий натовп, оскільки бачили знамення, які Він робив, зцілюючи хворих.
3 Therefore, Jesus went onto a mountain, and he sat down there with his disciples.
Ісус піднявся на гору й сів там зі Своїми учнями.
4 Now the Passover, the feast day of the Jews, was near.
Наближалося юдейське свято Пасхи.
5 And so, when Jesus had lifted up his eyes and had seen that a very great multitude came to him, he said to Philip, “From where should we buy bread, so that these may eat?”
Коли Ісус підняв очі й побачив, що багато людей ішло до Нього, сказав Филипові: ―Де ми купимо хліба, щоб нагодувати цих [людей]?
6 But he said this to test him. For he himself knew what he would do.
Він спитав це, щоб випробувати Филипа, бо Сам вже знав, що буде робити.
7 Philip answered him, “Two hundred denarii of bread would not be sufficient for each of them to receive even a little.”
Филип відповів: ―Навіть якщо купити хліба на двісті динаріїв, і того не буде достатньо, щоб кожний отримав хоч трохи.
8 One of his disciples, Andrew, the brother of Simon Peter, said to him:
Інший Його учень, Андрій, брат Симона Петра, сказав:
9 “There is a certain boy here, who has five barley loaves and two fish. But what are these among so many?”
―Тут є хлопчик, який має п’ять хлібів з ячмінного борошна та дві рибини. Але що це для такої кількості?
10 Then Jesus said, “Have the men sit down to eat.” Now, there was much grass in that place. And so the men, in number about five thousand, sat down to eat.
Ісус сказав: ―Звеліть людям сісти. У тому місці було багато трави, тож всі посідали на неї (було їх близько п’яти тисяч чоловіків).
11 Therefore, Jesus took the bread, and when he had given thanks, he distributed it to those who were sitting down to eat; similarly also, from the fish, as much as they wanted.
Ісус узяв хліби та, подякувавши Богові, роздав їх тим, хто сидів. Так само зробив і з рибою. Кожний брав, скільки хотів.
12 Then, when they were filled, he said to his disciples, “Gather the fragments that are left over, lest they be lost.”
Коли всі наїлися, Він сказав Своїм учням: ―Зберіть те, що залишилося, щоб нічого не пропало.
13 And so they gathered, and they filled twelve baskets with the fragments of the five barley loaves, which were left over from those who had eaten.
Вони зібрали та наповнили дванадцять кошиків із залишками з п’яти ячмінних хлібів, які залишилися після тих, що їли.
14 Therefore, those men, when they had seen that Jesus had accomplished a sign, they said, “Truly, this one is the Prophet who is to come into the world.”
Коли люди побачили знамення, яке Він зробив, почали казати: «Він насправді Пророк, Який мав прийти у світ».
15 And so, when he realized that they were going to come and take him away and make him king, Jesus fled back to the mountain, by himself alone.
Ісус же, зрозумівши, що вони мають намір прийти і взяти Його силоміць, щоб зробити царем, знову пішов на гору один.
16 Then, when evening arrived, his disciples descended to the sea.
Коли настав вечір, учні Ісуса спустилися до моря
17 And when they had climbed into a boat, they went across the sea to Capernaum. And darkness had now arrived, and Jesus had not returned to them.
й, увійшовши в човен, попливли через море до Капернаума. Було вже темно, а Ісус усе ще не приходив до них.
18 Then the sea was stirred up by a great wind that was blowing.
Тим часом море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.
19 And so, when they had rowed about twenty-five or thirty stadia, they saw Jesus walking on the sea, and drawing near to the boat, and they were afraid.
Вони вже відпливли на двадцять п’ять або тридцять стадіїв, коли побачили Ісуса, Який ішов по воді та наближався до човна. Учні злякалися.
20 But he said to them: “It is I. Do not be afraid.”
Але Він заговорив до них: «Це Я! Не бійтеся!»
21 Therefore, they were willing to receive him into the boat. But immediately the boat was at the land to which they were going.
Вони хотіли взяти Його в човен; і човен відразу пристав до берега, до якого прямували.
22 On the next day, the crowd which was standing across the sea saw that there were no other small boats in that place, except one, and that Jesus had not entered into the boat with his disciples, but that his disciples had departed alone.
Наступного дня люди, які стояли на іншому березі моря, побачили, що там не було іншого човна, окрім одного, і що Ісус не сідав разом зі Своїми учнями в човен, а Його учні відпливли самі.
23 Yet truly, other boats came over from Tiberias, next to the place where they had eaten the bread after the Lord gave thanks.
[Тим часом] кілька човнів із Тиверіади припливло [та пристало] поблизу того міста, де вони їли хліб, після того, як Господь подякував [Богові].
24 Therefore, when the crowd had seen that Jesus was not there, nor his disciples, they climbed into the small boats, and they went to Capernaum, seeking Jesus.
Коли люди побачили, що ні Ісуса, ні Його учнів немає в тому місці, вони сіли в човни та попливли до Капернаума шукати Ісуса.
25 And when they had found him across the sea, they said to him, “Rabbi, when did you come here?”
Коли знайшли Його на іншому березі, запитали: ―Равві, коли Ти сюди прийшов?
26 Jesus answered them and said: “Amen, amen, I say to you, you seek me, not because you have seen signs, but because you have eaten from the bread and were satisfied.
Ісус відповів їм: ―Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, а тому, що їли хліб та наїлися.
27 Do not work for food that perishes, but for that which endures to eternal life, which the Son of man will give to you. For God the Father has sealed him.” (aiōnios g166)
Працюйте не за їжу, що проходить, а за їжу, що залишається для життя вічного, яке дасть вам Син Людський. Бо Його засвідчив Бог Отець. (aiōnios g166)
28 Therefore, they said to him, “What should we do, so that we may labor in the works of God?”
Вони запитали: ―Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29 Jesus responded and said to them, “This is the work of God, that you believe in him whom he sent.”
Ісус відповів їм: ―Діло Боже – це вірити в Того, Кого Він послав.
30 And so they said to him: “Then what sign will you do, so that we may see it and believe in you? What will you work?
Вони запитали: ―Яке знамення Ти міг би зробити, щоб ми побачили та повірили в Тебе? Що Ти зробиш?
31 Our fathers ate manna in the desert, just as it has been written, ‘He gave them bread from heaven to eat.’”
Наші батьки їли манну в пустелі, як написано: «Дав їм їсти хліб із неба».
32 Therefore, Jesus said to them: “Amen, amen, I say to you, Moses did not give you bread from heaven, but my Father gives you the true bread from heaven.
Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: це не Мойсей дав вам хліб із неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб із неба.
33 For the bread of God is he who descends from heaven and gives life to the world.”
Тому що хліб Божий – це Той, Хто зійшов із неба й дає життя світові.
34 And so they said to him, “Lord, give us this bread always.”
Вони сказали: ―Господи, давай нам завжди цей хліб!
35 Then Jesus said to them: “I am the bread of life. Whoever comes to me shall not hunger, and whoever believes in me shall never thirst.
Ісус сказав: ―Я – хліб життя! Кожний, хто приходить до Мене, ніколи не зголодніє, і хто вірить у Мене, той ніколи не відчуватиме спраги.
36 But I say to you, that even though you have seen me, you do not believe.
Але як Я вам казав, ви бачили Мене й не вірите.
37 All that the Father gives to me shall come to me. And whoever comes to me, I will not cast out.
Усі, кого дав Мені Отець, прийдуть до Мене, і того, хто прийде до Мене, Я не вижену геть.
38 For I descended from heaven, not to do my own will, but the will of him who sent me.
Бо Я прийшов із неба для того, щоб виконати не Мою волю, а волю Того, Хто надіслав Мене.
39 Yet this is the will of the Father who sent me: that I should lose nothing out of all that he has given to me, but that I should raise them up on the last day.
А це воля Того, Хто надіслав Мене: щоб Я не втратив нікого з тих, кого Він Мені дав, але щоб воскресив їх останнього дня.
40 So then, this is the will of my Father who sent me: that everyone who sees the Son and believes in him may have eternal life, and I will raise him up on the last day.” (aiōnios g166)
Воля Мого Отця полягає в тому, щоб кожний, хто бачить Сина та вірить у Нього, мав життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
41 Therefore, the Jews murmured about him, because he had said: “I am the living bread, who descended from heaven.”
Тоді юдеї почали нарікати, бо Він сказав: «Я – хліб, який зійшов із неба».
42 And they said: “Is this not Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? Then how can he say: ‘For I descended from heaven?’”
Вони казали: ―Хіба Він не Ісус, син Йосифа? Чи не знаємо ми Його батька й матері? Як же Він тепер каже: «Я прийшов із неба»?
43 And so Jesus responded and said to them: “Do not choose to murmur among yourselves.
Ісус сказав їм: ―Не нарікайте між собою!
44 No one is able to come to me, unless the Father, who has sent me, has drawn him. And I will raise him up on the last day.
Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не притягне його, і Я воскрешу його останнього дня.
45 It has been written in the Prophets: ‘And they shall all be taught by God.’ Everyone who has listened and learned from the Father comes to me.
У пророків написано: «Усі будуть навчені Богом». Кожен, хто почув Отця та навчився в Нього, приходить до Мене.
46 Not that anyone has seen the Father, except he who is from God; this one has seen the Father.
Бо ніхто не бачив Отця, окрім Того, Хто від Бога, тільки Він бачив Отця.
Істинно кажу вам: хто вірить [у Мене], той має життя вічне. (aiōnios g166)
48 I am the bread of life.
Я – хліб життя!
49 Your fathers ate manna in the desert, and they died.
Ваші батьки їли манну в пустелі й померли.
50 This is the bread which descends from heaven, so that if anyone will eat from it, he may not die.
Це ж хліб, який зійшов із неба, щоб той, хто їсть його, не помер.
51 I am the living bread, who descended from heaven. If anyone eats from this bread, he shall live in eternity. And the bread that I will give is my flesh, for the life of the world.” (aiōn g165)
Я – хліб життя, який зійшов із неба. Хто буде їсти цей хліб, той житиме вічно. Хліб, який Я дам, це Моє тіло, яке віддам заради життя світу. (aiōn g165)
52 Therefore, the Jews debated among themselves, saying, “How can this man give us his flesh to eat?”
Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: ―Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми його їли?
53 And so, Jesus said to them: “Amen, amen, I say to you, unless you eat the flesh of the Son of man and drink his blood, you will not have life in you.
Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського й не будете пити Його крові, не будете мати життя [вічного] в собі.
54 Whoever eats my flesh and drinks my blood has eternal life, and I will raise him up on the last day. (aiōnios g166)
Хто їсть Моє тіло й п’є Мою кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
55 For my flesh is true food, and my blood is true drink.
Бо тіло Моє – істинна їжа і кров Моя – істинний напій.
56 Whoever eats my flesh and drinks my blood abides in me, and I in him.
Хто їсть Моє тіло й п’є Мою кров, перебуває в Мені, і Я [перебуваю] в ньому.
57 Just as the living Father has sent me and I live because of the Father, so also whoever eats me, the same shall live because of me.
Як живий Отець послав Мене і як Я живу через Отця, так і той, хто їсть Мене, буде жити через Мене.
58 This is the bread that descends from heaven. It is not like the manna that your fathers ate, for they died. Whoever eats this bread shall live forever.” (aiōn g165)
Це є хліб, який зійшов із неба. Він не такий, як той, що їли ваші батьки та померли. Хто їсть цей хліб, той житиме вічно. (aiōn g165)
59 He said these things when he was teaching in the synagogue at Capernaum.
[Ісус] сказав це, коли навчав у синагозі в Капернаумі.
60 Therefore, many of his disciples, upon hearing this, said: “This saying is difficult,” and, “Who is able to listen to it?”
Чимало Його учнів, почувши це, сказали: ―Ці слова важкі для [сприйняття]. Хто може їх слухати?
61 But Jesus, knowing within himself that his disciples were murmuring about this, said to them: “Does this offend you?
Ісус, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: ―Це вас ображає?
62 Then what if you were to see the Son of man ascending to where he was before?
А якщо побачите Сина Людського, Котрий возноситься туди, де був раніше?
63 It is the Spirit who gives life. The flesh does not offer anything of benefit. The words that I have spoken to you are spirit and life.
Дух дає життя, людині це не під силу. Слова, які Я вам казав, – це Дух та життя.
64 But there are some among you who do not believe.” For Jesus knew from the beginning who were unbelieving and which one would betray him.
Але між вами є деякі, що не вірять. (Ісус [казав так, ] бо від початку знав, хто не вірить і хто зрадить Його.)
65 And so he said, “For this reason, I said to you that no one is able to come to me, unless it has been given to him by my Father.”
Він продовжив: ―Тому Я кажу вам: ніхто не може прийти до Мене, якщо це не дано йому Отцем.
66 After this, many of his disciples went back, and they no longer walked with him.
Відтоді чимало Його учнів залишили Його й більше не ходили з Ним.
67 Therefore, Jesus said to the twelve, “Do you also want to go away?”
Тоді Ісус запитав дванадцятьох: ―Ви не бажаєте піти?
68 Then Simon Peter answered him: “Lord, to whom would we go? You have the words of eternal life. (aiōnios g166)
Симон Петро відповів: ―Господи, до кого нам піти? Ти маєш слова вічного життя. (aiōnios g166)
69 And we have believed, and we recognize that you are the Christ, the Son of God.”
Ми віримо та знаємо, що Ти – Святий Божий!
70 Jesus answered them: “Have I not chosen you twelve? And yet one among you is a devil.”
Ісус сказав: ―Чи не Я обрав вас, дванадцятьох? І все ж один із вас – диявол.
71 Now he was speaking about Judas Iscariot, the son of Simon. For this one, even though he was one of the twelve, was about to betray him.
Він говорив так про Юду, [сина] Симона Іскаріота, який, хоч і був одним із дванадцятьох, однак мав зрадити Його.
