Genesis 8
1 Then God remembered Noah, and all living things, and all the cattle, which were with him in the ark, and he brought a wind across the earth, and the waters were diminished.
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
2 And the fountains of the abyss and the floodgates of heaven were closed. And the rain from heaven was restrained.
І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
3 And the waters were restored to their coming and going from the earth. And they began to diminish after one hundred and fifty days.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
4 And the ark rested in the seventh month, on the twenty-seventh day of the month, upon the mountains of Armenia.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5 Yet in truth, the waters were departing and decreasing until the tenth month. For in the tenth month, on the first day of the month, the tips of the mountains appeared.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6 And when forty days had passed, Noah, opening the window that he had made in the ark, sent forth a raven,
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7 which went forth and did not return, until the waters were dried up across the earth.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8 Likewise, he sent forth a dove after him, in order to see if the waters had now ceased upon the face of the earth.
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
9 But when she did not find a place where her foot might rest, she returned to him in the ark. For the waters were upon the whole earth. And he extended his hand and caught her, and he brought her into the ark.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10 And then, having waited a further seven days, he again sent forth the dove out of the ark.
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11 And she came to him in the evening, carrying in her mouth an olive branch with green leaves. Noah then understood that the waters had ceased upon the earth.
І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12 And nevertheless, he waited another seven days. And he sent forth the dove, which no longer returned to him.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13 Therefore, in the six hundred and first year, in the first month, on the first day of the month, the waters were diminished upon the earth. And Noah, opening the cover of the ark, gazed out and saw that the surface of the earth had become dry.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14 In the second month, on the twenty-seventh day of the month, the earth was made dry.
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
15 Then God spoke to Noah, saying:
І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16 “Go out of the ark, you and your wife, your sons and the wives of your sons with you.
„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17 Bring out with you all the living things that are with you, all that is flesh: as with the birds, so also with the wild beasts and all the animals that move upon the earth. And enter upon the land: increase and multiply upon it.”
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
18 And so Noah and his sons went out, and his wife and the wives of his sons with him.
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19 Then also all living things, and the cattle, and the animals that move upon the earth, according to their kinds, departed from the ark.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
20 Then Noah built an altar to the Lord. And, taking from each of the cattle and birds that were clean, he offered holocausts upon the altar.
І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
21 And the Lord smelled the sweet odor and said: “I will no longer curse the earth because of man. For the feelings and thoughts of the heart of man are prone to evil from his youth. Therefore, I will no longer pierce every living soul as I have done.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22 All the days of the earth, seedtime and harvest, cold and heat, summer and winter, night and day, will not cease.”
Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
A Dove is Sent Forth from the Ark
