Luke 20
1 And it came about on one of those days, when he was teaching the people in the Temple and preaching the good news,
Одного дня, коли [Ісус] навчав народ у Храмі, проповідуючи Добру Звістку, до Нього підійшли первосвященники, книжники та старійшини
2 That the chief priests and the scribes and the rulers of the people came to him and said, Make clear to us by what authority you do these things and who gave you this authority.
й запитали Його: ―Скажи нам, якою владою Ти це робиш? Або хто дав Тобі таку владу?
3 And in answer he said to them, I will put a question to you, and do you give me an answer:
[Ісус] сказав їм у відповідь: ―Запитаю і Я вас про одне. Скажіть Мені:
4 The baptism of John, was it from heaven or of men?
Іванове хрещення було з Неба чи від людей?
5 And they said among themselves, If we say, From heaven; he will say, Why did you not have faith in him?
Вони ж стали говорити між собою: ―Якщо скажемо: «З неба», Він запитає: «Чому ж ви не повірили йому?»
6 But if we say, Of men; we will be stoned by the people, for they are certain that John was a prophet.
Якщо ж ми скажемо: «Від людей», то весь народ поб’є нас камінням, бо вони переконані, що Іван був пророком.
7 And they made answer that they had no idea where it came from.
Тож вони відповіли, що не знають, звідки воно.
8 And Jesus said, And I will not make clear to you by what authority I do these things.
Ісус сказав: ―Тоді і Я не скажу, якою владою це роблю.
9 And he gave the people this story: A man made a vine-garden and gave the use of it to some field-workers and went into another country for a long time.
І почав Він розповідати людям таку притчу: ―Один чоловік посадив виноградник, здав його в оренду виноградарям та вирушив у подорож на довгий час.
10 And at the right time he sent a servant to the workers to get part of the fruit from the vines; but the workmen gave him blows and sent him away with nothing.
Коли надійшов час, він надіслав одного раба до виноградарів, щоб вони віддали його частину врожаю. Однак виноградарі побили його й відіслали назад ні з чим.
11 And he sent another servant, and they gave blows to him in the same way, and put shame on him, and sent him away with nothing.
Він надіслав іншого раба, але вони й того, побивши та зневаживши, відіслали ні з чим.
12 And he sent a third, and they gave him wounds and put him out.
Він надіслав третього, але вони й цього поранили та викинули з [виноградника].
13 And the lord of the garden said, What am I to do? I will send my dearly loved son; they may give respect to him.
Тоді господар виноградника подумав: «Що ж мені робити? Надішлю [до них] мого улюбленого сина, може, його поважатимуть!»
14 But when the workmen saw him, they said to one another, This is he who will one day be the owner of the property: let us put him to death and the heritage will be ours.
Але виноградарі, побачивши його, сказали один одному: «Це спадкоємець, ходімо та вб’ємо його, щоб спадщина дісталася нам!»
15 And driving him out of the garden they put him to death. Now what will the lord do to these workmen?
Вони його вивели з виноградника та вбили. Що ж зробить із ними господар виноградника?
16 He will come and put them to destruction and give the garden to others. And when he said this, they said, May it not be so.
Він прийде та вб’є тих виноградарів, а виноградник віддасть іншим. Тоді ті, хто слухав, сказали: ―Нехай не станеться так!
17 But he, looking on them, said, Is it not in the Writings, The stone which the builders put on one side, the same has become the chief stone of the building?
Але [Ісус], подивившись на них, запитав: ―Тоді що означає написане: «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним каменем»?
18 Everyone falling on that stone will be broken, but the man on whom the stone comes down will be crushed to dust.
Кожен, хто впаде на цей камінь, буде розбитий, а той, на кого він впаде, буде розчавлений.
19 And the chief priests and the scribes made attempts to get their hands on him in that very hour; and they were in fear of the people, for they saw that he had made up this story against them.
Книжники та первосвященники шукали нагоди схопити [Ісуса], але боялися народу. Вони зрозуміли, що Він про них сказав цю притчу.
20 And they kept watch on him, and sent out secret representatives, who were acting the part of good men, in order that they might get something from his words, on account of which they might give him up to the government and into the power of the ruler.
І почали вони уважно слідкувати за Ним, надіслали людей, які вдавали із себе праведних, щоб спіймати Його на слові й видати владі намісника.
21 And they put a question to him, saying, Master, we are certain that your teaching and your words are right, and that you have no respect for a man's position, but you are teaching the true way of God:
Вони запитали Його: ―Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш та навчаєш. Ти не зважаєш на людське обличчя, а правдиво навчаєш Божого шляху.
22 Is it right for us to make payment of taxes to Caesar or not?
Чи годиться нам платити податок Кесареві, чи ні?
23 But he saw through their trick and said to them,
Зрозумівши їхню хитрість, [Ісус] сказав їм:
24 Let me see a penny. Whose image and name are on it? And they said, Caesar's.
―Покажіть Мені динарій! Чиє на ньому зображення та напис? Вони відповіли: ―Кесаря!
25 And he said, Then give to Caesar the things which are Caesar's, and to God the things which are God's.
Тоді Він сказав: ―Тож віддайте Кесареві Кесареве, а Богові – Боже!
26 And they were not able to get anything from these words before the people: but they were full of wonder at his answer, and said nothing.
Вони не змогли впіймати Його на слові перед народом і, здивовані Його відповіддю, замовкли.
27 And some of the Sadducees came to him, who say that there is no coming back from the dead; and they said to him,
Тоді підійшли [до Ісуса] деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння [з мертвих], і запитали Його:
28 Master, Moses said that if a man's brother comes to his end, having a wife, but no children, his brother is to take the wife, and get a family for his brother.
―Учителю, Мойсей написав нам: «Якщо чийсь брат помре та залишить дружину бездітною, то нехай його брат візьме дружину померлого та підніме нащадка своєму братові».
29 Now there were seven brothers, and the first had a wife and came to his end, having no children;
Було семеро братів. Перший одружився та помер бездітним.
30 And the second;
Потім другий
31 And the third took her; and in the same way, all the seven, without having any children, came to their end.
і третій одружувалися з вдовою, і так усі семеро. Вони померли, не залишивши дітей після себе.
32 And last of all, the woman came to her end.
Після всіх померла й жінка.
33 When they come back from the dead, whose wife will she be? for all the seven had her.
Отже, при воскресінні чиєю дружиною вона буде? Адже всі семеро мали її за дружину.
Ісус відповів їм: ―Люди цього віку одружуються та виходять заміж. (aiōn g165)
35 But those to whom is given the reward of the world to come, and to come back from the dead, have no wives, and are not married; (aiōn g165)
Але ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть одружуватись і не виходитимуть заміж. (aiōn g165)
36 And death has no more power over them, for they are equal to the angels, and are sons of God, being of those who will come back from the dead.
І померти вже не зможуть, а будуть як ангели, бо вони є синами Божими та синами воскресіння.
37 But even Moses made it clear that the dead come back to life, saying, in the story of the burning thorn-tree, The Lord, the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.
А те, що мертві воскресають, показав Мойсей при полум’ї вогню тернового куща, коли назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова.
38 Now he is not the God of the dead but of the living: for all men are living to him.
Він є Богом не мертвих, а живих! Для Нього всі живі!
39 And some of the scribes, in answer to this, said, Master, you have said well.
Деякі з книжників сказали: ―Учителю, Ти добре сказав!
40 And they had fear of putting any more questions to him.
І більше ніхто не наважувався ставити Йому запитання.
41 And he said to them, Why do they say that the Christ is the son of David?
Потім [Ісус] запитав їх: ―Чому вони кажуть, що Христос є сином Давида?
42 For David himself says in the book of Psalms, The Lord said to my Lord, Take your seat at my right hand,
Сам же Давид каже в книзі Псалмів: «Господь сказав Господеві моєму: „Сядь праворуч від Мене,
43 Till I put under your feet all those who are against you.
доки Я не покладу ворогів Твоїх, як підніжок для Твоїх ніг“».
44 David then gives him the name of Lord, so how is it possible for him to be his son?
Давид називає Його Господом, як Він може бути його Сином?
45 And in the hearing of all the people he said to his disciples,
Коли весь народ слухав, [Ісус] промовив до учнів:
46 Keep away from the scribes, whose pleasure it is to go about in long robes, and to have words of respect said to them in the market-places, and to take the chief seats in the Synagogues and the first places at feasts;
«Стережіться книжників: їм подобається одягатись у довгі одежі, вони люблять привітання на ринках, перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах.
47 Who take the property of widows and before the eyes of men make long prayers; they will get a greater punishment.
Вони з’їдають доми вдів, але прикриваються довгими молитвами. Вони отримають суворіше покарання».
