Job 4
1 And Eliphaz the Temanite made answer and said,
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 If one says a word, will it be a weariness to you? but who is able to keep from saying what is in his mind?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Truly, you have been a helper to others, and you have made feeble hands strong;
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 He who was near to falling has been lifted up by your words, and you have given strength to bent knees.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 But now it has come on you and it is a weariness to you; you are touched by it and your mind is troubled.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Is not your fear of God your support, and your upright way of life your hope?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Have you ever seen destruction come to an upright man? or when were the god-fearing ever cut off?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 What I have seen is that those by whom trouble has been ploughed, and evil planted, get the same for themselves.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 By the breath of God destruction takes them, and by the wind of his wrath they are cut off.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Though the noise of the lion and the sounding of his voice, may be loud, the teeth of the young lions are broken.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 The old lion comes to his end for need of food, and the young of the she-lion go wandering in all directions.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 A word was given to me secretly, and the low sound of it came to my ears.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 In troubled thoughts from visions of the night, when deep sleep comes on men,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 Fear came on me and shaking, and my bones were full of trouble;
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 And a breath was moving over my face; the hair of my flesh became stiff:
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Something was present before me, but I was not able to see it clearly; there was a form before my eyes: a quiet voice came to my ears, saying:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 May a man be upright before God? or a man be clean before his Maker?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Truly, he puts no faith in his servants, and he sees error in his angels;
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 How much more those living in houses of earth, whose bases are in the dust! They are crushed more quickly than an insect;
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Between morning and evening they are completely broken; they come to an end for ever, and no one takes note.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 If their tent-cord is pulled up, do they not come to an end, and without wisdom?
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
