Job 37
1 At this my heart is shaking; it is moved out of its place.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Give ear to the rolling noise of his voice; to the hollow sound which goes out of his mouth.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 He sends it out through all the heaven, and his thunder-flame to the ends of the earth.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 After it a voice is sounding, thundering out the word of his power; he does not keep back his thunder-flames; from his mouth his voice is sounding.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 He does wonders, more than may be searched out; great things of which we have no knowledge;
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 For he says to the snow, Make the earth wet; and to the rain-storm, Come down.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 He puts an end to the work of every man, so that all may see his work.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Then the beasts go into their holes, and take their rest.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Out of its place comes the storm-wind, and the cold out of its store-houses.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 By the breath of God ice is made, and the wide waters are shut in.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 The thick cloud is weighted with thunder-flame, and the cloud sends out its light;
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 And it goes this way and that, round about, turning itself by his guiding, to do whatever he gives orders to be done, on the face of his world of men,
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 For a rod, or for a curse, or for mercy, causing it to come on the mark.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Give ear to this, O Job, and keep quiet in your place; and take note of the wonders worked by God.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Have you knowledge of God's ordering of his works, how he makes the light of his cloud to be seen?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Have you knowledge of the balancings of the clouds, the wonders of him who has all wisdom?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 You, whose clothing is warm, when the earth is quiet because of the south wind,
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Will you, with him, make the skies smooth, and strong as a polished looking-glass?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Make clear to me what we are to say to him; we are unable to put our cause before him, because of the dark.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 How may he have knowledge of my desire for talk with him? or did any man ever say, May destruction come on me?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 And now the light is not seen, for it is dark because of the clouds; but a wind comes, clearing them away.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 A bright light comes out of the north; God's glory is greatly to be feared.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 There is no searching out of the Ruler of all: his strength and his judging are great; he is full of righteousness, doing no wrong.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 For this cause men go in fear of him; he has no respect for any who are wise in heart.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
