Luke 1
1 Many have undertaken to compose an account of the things that have been fulfilled among us,
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2 just as they were handed down to us by the initial eyewitnesses and servants of the word.
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 Therefore, having carefully investigated everything from the beginning, it seemed good also to me to write an orderly account for you, most excellent Theophilus,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 so that you may know the certainty of the things you have been taught.
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5 In the time of Herod king of Judea there was a priest named Zechariah, who belonged to the priestly division of Abijah, and whose wife Elizabeth was a daughter of Aaron.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6 Both of them were righteous in the sight of God, walking blamelessly in all the commandments and decrees of the Lord.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7 But they had no children, because Elizabeth was barren, and they were both well along in years.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8 One day while Zechariah’s division was on duty and he was serving as priest before God,
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9 he was chosen by lot, according to the custom of the priesthood, to enter the temple of the Lord and burn incense.
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10 And at the hour of the incense offering, the whole congregation was praying outside.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11 Just then an angel of the Lord appeared to Zechariah, standing at the right side of the altar of incense.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12 When Zechariah saw him, he was startled and gripped with fear.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13 But the angel said to him, “Do not be afraid, Zechariah, because your prayer has been heard. Your wife Elizabeth will bear you a son, and you are to give him the name John.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14 He will be a joy and delight to you, and many will rejoice at his birth,
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15 for he will be great in the sight of the Lord. He shall never take wine or strong drink, and he will be filled with the Holy Spirit even from his mother’s womb.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16 Many of the sons of Israel he will turn back to the Lord their God.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17 And he will go on before the Lord in the spirit and power of Elijah, to turn the hearts of the fathers to their children and the disobedient to the wisdom of the righteous—to make ready a people prepared for the Lord.”
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18 “How can I be sure of this?” Zechariah asked the angel. “I am an old man, and my wife is well along in years.”
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19 “I am Gabriel,” replied the angel. “I stand in the presence of God, and I have been sent to speak to you and to bring you this good news.
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20 And now you will be silent and unable to speak until the day this comes to pass, because you did not believe my words, which will be fulfilled at their proper time.”
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21 Meanwhile, the people were waiting for Zechariah and wondering why he took so long in the temple.
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22 When he came out and was unable to speak to them, they realized he had seen a vision in the temple. He kept making signs to them but remained speechless.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23 And when the days of his service were complete, he returned home.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 After these days, his wife Elizabeth became pregnant and for five months remained in seclusion. She declared,
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 “The Lord has done this for me. In these days He has shown me favor and taken away my disgrace among the people.”
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 In the sixth month, God sent the angel Gabriel to a town in Galilee called Nazareth,
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 to a virgin pledged in marriage to a man named Joseph, who was of the house of David. And the virgin’s name was Mary.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 The angel appeared to her and said, “Greetings, you who are highly favored! The Lord is with you.”
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 Mary was greatly troubled at his words and wondered what kind of greeting this might be.
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 So the angel told her, “Do not be afraid, Mary, for you have found favor with God.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31 Behold, you will conceive and give birth to a son, and you are to give Him the name Jesus.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 He will be great and will be called the Son of the Most High. The Lord God will give Him the throne of His father David,
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
34 “How can this be,” Mary asked the angel, “since I am a virgin?”
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 The angel replied, “The Holy Spirit will come upon you, and the power of the Most High will overshadow you. So the Holy One to be born will be called the Son of God.
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 Look, even Elizabeth your relative has conceived a son in her old age, and she who was called barren is in her sixth month.
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 For no word from God will ever fail.”
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 “I am the Lord’s servant,” Mary answered. “May it happen to me according to your word.” Then the angel left her.
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
39 In those days Mary got ready and hurried to a town in the hill country of Judah,
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 where she entered the home of Zechariah and greeted Elizabeth.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41 When Elizabeth heard Mary’s greeting, the baby leaped in her womb, and Elizabeth was filled with the Holy Spirit.
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 In a loud voice she exclaimed, “Blessed are you among women, and blessed is the fruit of your womb!
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 And why am I so honored, that the mother of my Lord should come to me?
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 For as soon as the sound of your greeting reached my ears, the baby in my womb leaped for joy.
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 Blessed is she who has believed that the Lord’s word to her will be fulfilled.”
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 Then Mary said: “My soul magnifies the Lord,
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 and my spirit rejoices in God my Savior!
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 For He has looked with favor on the humble state of His servant. From now on all generations will call me blessed.
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 For the Mighty One has done great things for me. Holy is His name.
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 His mercy extends to those who fear Him, from generation to generation.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 He has performed mighty deeds with His arm; He has scattered those who are proud in the thoughts of their hearts.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 He has brought down rulers from their thrones, but has exalted the humble.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 He has filled the hungry with good things, but has sent the rich away empty.
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 He has helped His servant Israel, remembering to be merciful,
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
56 Mary stayed with Elizabeth for about three months and then returned home.
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 When the time came for Elizabeth to have her child, she gave birth to a son.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 Her neighbors and relatives heard that the Lord had shown her great mercy, and they rejoiced with her.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 On the eighth day, when they came to circumcise the child, they were going to name him after his father Zechariah.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 But his mother replied, “No! He shall be called John.”
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 They said to her, “There is no one among your relatives who bears this name.”
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 So they made signs to his father to find out what he wanted to name the child.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 Zechariah asked for a tablet and wrote, “His name is John.” And they were all amazed.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 Immediately Zechariah’s mouth was opened and his tongue was released, and he began to speak, praising God.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 All their neighbors were filled with awe, and people throughout the hill country of Judea were talking about these events.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 And all who heard this wondered in their hearts and asked, “What then will this child become?” For the Lord’s hand was with him.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
67 Then his father Zechariah was filled with the Holy Spirit and prophesied:
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 “Blessed be the Lord, the God of Israel, because He has visited and redeemed His people.
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 He has raised up a horn of salvation for us in the house of His servant David,
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
71 salvation from our enemies and from the hand of all who hate us,
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 to show mercy to our fathers and to remember His holy covenant,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 the oath He swore to our father Abraham, to grant us
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 deliverance from hostile hands, that we may serve Him without fear,
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 in holiness and righteousness before Him all the days of our lives.
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 And you, child, will be called a prophet of the Most High; for you will go on before the Lord to prepare the way for Him,
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 to give to His people the knowledge of salvation through the forgiveness of their sins,
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 because of the tender mercy of our God, by which the Dawn will visit us from on high,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 to shine on those who live in darkness and in the shadow of death, to guide our feet into the path of peace.”
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 And the child grew and became strong in spirit; and he lived in the wilderness until the time of his public appearance to Israel.
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
