Luke 7
1 And when he had ended all his sayings in the hearing of the people, he went into Capernaum.
Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.
2 And a certain centurion’s servant, who was dear to him, was sick, and about to die.
В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий
3 But when he heard of Jesus, he sent to him elders of the Jews, and besought him to come and save his servant.
Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.
4 And they came to Jesus, and besought him earnestly, saying: He is worthy for whom thou shouldst do this;
Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:
5 for he loves our nation, and of his own accord has built us a synagogue.
любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам.
6 And Jesus went with them. And when he was now not far from the house, the centurion sent friends to him, and said to him: Lord, give thyself no trouble; for I am not worthy that thou shouldst come under my roof.
Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;
7 For which reason, neither did I count myself worthy to go to thee; but command in a word, and my servant shall be healed.
тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.
8 For I am a man placed under authority, and have soldiers under me; and I say to this one, Go, and he goes; and to another, Come, and he comes; and to my servant, Do this, and he does it.
Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.
9 And when Jesus heard these things, he was filled with admiration for him; and, turning to the multitude that followed, he said: I say to you, Not even in Israel have I found so great faith.
Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я.
10 And they that had been sent, returned to the house, and found the servant that had been sick restored to health.
І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.
11 And it came to pass, the next day, that he was going to a city called Nain; and many of his disciples and a great multitude followed him.
І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.
12 And when he came near the gate of tho city, behold, they were carrying out a dead man, the only son of his mother, and she was a widow; and a great multitude from the city was with her.
Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.
13 And when the Lord saw her, he had compassion on her, and said to her: Weep not.
І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.
14 And he went and touched the bier; and those who were carrying it, stood still. And he said: Young man, I say to you, Arise.
І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.
15 And he that had been dead, sat up and began to speak; and he gave him to his mother.
І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.
16 And fear seized on all; and they glorified God, saying: A great prophet has arisen among us; and, God has visited his people.
Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.
17 And this report concerning him went abroad into all Judea and all the neighboring region.
І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.
18 And the disciples of John told him of all these things.
І сповістили Йоана ученики його про все те.
19 And John called to him two of his disciples, and sent them to Jesus, and said: Art thou he that was to come, or must we look for another?
І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
20 And the men came to him and said: John the Immerser has sent us to thee, and says, Art thou he that was to come, or must we look for another?
Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?
21 And in that very hour he cured many of diseases and plagues and evil spirits, and bestowed sight on many that were blind.
Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.
22 And Jesus answered and said to them: Go and tell John what you have seen and heard; that the blind receive their sight, the lame walk, the lepers are cleansed, the deaf hear, the dead are raised, the poor have the gospel preached to them;
І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.
23 and blessed is he who shall find no cause of offense in me.
І блажен, хто де зблазнить ся мною.
24 And when the messengers of John had departed, he began to say to the multitudes concerning John: What did you go out into the wilderness to see? A reed shaken by the wind?
Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?
25 But what did you go out to see? A man clothed in soft raiment? Behold, they that wear splendid apparel, and live in luxury, are in kings houses.
Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.
26 But what did you go out to see? A prophet? Yes, I say to you, and much more than a prophet.
Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.
27 This is he, of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, who shall prepare thy way before thee.
Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.
28 For I say to you, Among those born of women, there is no prophet greater than John the Immerser. But the least in the kingdom of heaven is greater than he.
Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.
29 And all the people, and the publicans that heard him, vindicated God, by being immersed with the immersion of John;
І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.
30 but the Pharisees and the lawyers rejected the counsel of God in regard to themselves, by not being immersed by him.
Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.
31 To what, then, shall I compare the men of this generation? and to what are they like?
Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?
32 They are like children sitting in the market-place, who call to one another, and say, We have played on the pipe for you, and you have not danced; we have sung mournful songs for you, and you have not lamented.
Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.
33 For John the Immerser came, neither eating bread nor drinking wine, and you say, He has a demon.
Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав.
34 The Son of man has come, eating and drinking, and you say, Behold, a gluttonous man and a drinker of wine, a friend of publicans and sinners.
Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.
35 Yet wisdom is vindicated by all her children.
І справдилась премудрість од дітей своїх усїх.
36 And one of the Pharisees invited him to eat with him. And he went into the house of the Pharisee, and reclined at table.
Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом.
37 And, behold, a woman of the city, who was a sinner, when she knew that he reclined at table in the house of the Pharisee, brought an alabaster box of ointment,
І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,
38 and stood behind at his feet, weeping; and she began to wash his feet with her tears; and she wiped them with the hair of her head, and kissed his feet and anointed them with the ointment.
і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром.
39 But when the Pharisee who had invited him, saw it, he said within himself: This man, if he were a prophet, would have known who, and what sort of woman this is that touches him; for she is a sinner.
Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.
40 And Jesus answered and said to him: Simon, I have something to say to you. He replied: Teacher, say on.
І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.
41 A certain creditor had two debtors; the one owed him five hundred denarii, the other, fifty.
Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.
42 But as they had nothing to pay, he forgave them both. Which of them, then, will love him the more?
Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
43 Simon answered and said: I suppose he to whom he forgave the more. He said to him: You have decided correctly.
Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.
44 And turning toward the woman, he said to Simon: Do you see this woman? I entered your house, you gave me no water for my feet; but she has washed my feet with her tears, and wiped them with her hair.
І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.
45 You gave me no kiss; but she, from the time I came in, has not ceased to kiss my feet.
Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої.
46 You did not anoint my head with oil; but she has anointed my feet with ointment.
Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.
47 Wherefore, I say to you, her sins, which are many, are forgiven; for she loved much. But he to whom little is forgiven, loves little.
Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.
48 And he said to her: Your sins are forgiven.
Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.
49 And those who reclined at table with him began to say within themselves: Who is this that also forgives sins?
І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?
50 But he said to the woman: Your faith has saved you; go in peace.
Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.
