Luke 20
1 And it came to pass, that, on one of those days, while he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, the chief priests and the scribes, with the elders, came to him,
І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
2 and spoke to him, saying: Tell us by what authority you do these things? or, who is he that gave you this authority?
і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
3 And he answered and said to them: I also will ask you one thing, and do you answer me.
Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені:
4 Was the immersion of John from heaven, or from men?
Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей?
5 And they reasoned among themselves, saying: If we say, From heaven, he will reply: Why, then, did you not believe him?
Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
6 But if we say, From men, all the people will stone us; for they believe that John was a prophet.
Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
7 And they answered, that they knew not whence it was.
І відказали, що не знають, звідкіля.
8 And Jesus said to them: Nor do I tell you by what authority I do these things.
А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
9 And he began to speak this parable to the people: A man planted a vineyard, and let it out to vine-dressers, and was absent from home for a long time.
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час.
10 And at the proper season, he sent a servant to those vine-dressers, that they should give him of the fruit of the vineyard. But the vine-dressers scourged him, and sent him away empty-handed.
І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні.
11 And he then sent another servant. But they scourged him also, and treated him shamefully, and sent him away empty-handed.
І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні,
12 And he also sent a third; but they wounded him, and drove him out.
І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
13 And the owner of the vineyard said: What shall I do? I will send my beloved son; perhaps, when they see him, they will reverence him.
Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
14 But when the vine-dressers saw him, they reasoned among themselves, saying: This is the heir; come, let us kill him, that the inheritance may be ours.
Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
15 And they drove him out of the vineyard, and killed him. What, then, will the owner of the vineyard do to them?
І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
16 He will come and destroy these vine-dressers, and will give his vineyard to others. And when they heard it, they said: Be it not so!
Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
17 And he looked on them and said: What, then, does this mean, which is written, The stone which the builders rejected has become the head of the corner?
Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла?
18 Whoever shall fall on this stone, shall be dashed to pieces; but on whomever it shall fall, it will make him as chaff for the wind.
Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
19 And the chief priests and the scribes sought to lay hands on him, the same hour; (and yet they feared the people; ) for they knew that he spoke this parable against them.
І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав.
20 And they watched him, and sent spies, who feigned them selves to be just men, that they might take hold of his words, in order to deliver him up to the power and authority of the governor.
І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій.
21 And they asked him, saying: Teacher, we know that you speak and teach rightly, and do not regard the person of any, but teach the way of God in truth.
І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш.
22 Is it lawful for us to give tribute to Cæsar, or not?
Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
23 But he perceived their cunning, and said to them: Why do you tempt me?
Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте?
24 Show me a denarius. Whose image and superscription has it? They answered and said: Cæsar’s.
Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве.
25 He said to them: Give, therefore, to Cæsar the things that are Cæsar’s, and to God the things that are God’s.
Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
26 And they were not able to take hold of his words before the people. And they were astonished at his answer, and were silent.
І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
27 Then there came to him some of the Sadducees, (these deny that there is any resurrection, ) and asked him,
Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його,
28 saying: Teacher, Moses wrote for us, If any man’s brother die, having a wife, and he die without children, that his brother should take his wife, and raise up children for his brother.
говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
29 There were, therefore, seven brothers; and the first took a wife, and died without children;
Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний.
30 and the second took his wife, and he died without children;
І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний.
31 and the third took her; and in like manner also the seven; and they left no children, and died.
І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали.
32 Last of all, the woman also died.
Опісля ж усїх умерла й жінка.
33 Therefore, in the resurrection, of which of them shall she be the wife? for the seven had her as a wife.
Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку.
34 And Jesus answered and said to them: The children of this age marry, and are given in marriage. (aiōn g165)
І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: (aiōn g165)
35 But those who shall be accounted worthy to attain that age, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage. (aiōn g165)
которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: (aiōn g165)
36 For they can die no more; for they are like the angels, and are the sons of God, being the sons of the resurrection.
бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
37 But: that the dead are raised, even Moses showed at The Bush, since he calls the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.
А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
38 He is not a God of the dead, but of the living; for all live to him.
Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть.
39 And certain of the scribes answered and said: Teacher, thou hast answered well.
Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
40 And after this they durst not ask him any question at all.
І більш не сьміли питати Його нї про що.
41 But he said to them: How say they that the Christ is the son of David?
Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
42 Even David himself says, in the book of Psalms: The Lord said to my Lord, Sit at my right hand,
А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене,
43 till I make thy enemies thy footstool.
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
44 David, therefore, calls him Lord; and how is he his son?
Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
45 And while all the people were listening, he said to his disciples:
Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
46 Beware of the scribes, who delight to walk in robes, and love greetings in the markets, and the first seats in the synagogues, and the first places at suppers;
Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
47 who eat up the houses of widows, and, for a pretext, make long prayers. These shall receive the greater condemnation.
що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
