Luke 15
1 And all the publicans and the sinners came near to him to hear him.
Усі митники та грішники приходили до [Ісуса], щоб послухати Його.
2 And the Pharisees and the scribes murmured, saying: This man receives sinners, and eats with them.
Але фарисеї та книжники нарікали кажучи: ―Він грішників приймає та їсть разом із ними.
3 And he spoke this parable to them, saying:
Тоді Він розповів їм притчу:
4 What man of you that has a hundred sheep, and loses one of them, does not leave the ninety-nine in the desert, and go after that which is lost, till he find it?
―Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її?
5 And when he finds it, he puts it on his shoulders, rejoicing.
І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі.
6 And when he comes home, he calls together his friends and neighbors, and says to them., Rejoice with me, for I have found my sheep that was lost.
Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю».
7 I say to you, That thus there shall be joy in heaven over one sinner that repents, more than over ninety-nine just persons, who need no repentance.
Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яноста дев’ятьох праведників, які не потребують покаяння.
8 Or, what woman that has ten drachmas, if she lose one drachma, does not light a lamp, and sweep the house, and search carefully till she find it?
Або яка жінка, маючи десять драхмта загубивши одну з них, не запалює світильника й не замітає в хаті, шукаючи уважно, доки не знайде?
9 And when she finds it, she calls together her friends and neighbors, saying, Rejoice with me, for I have found the drachma that I lost.
А знайшовши, кличе приятельок та сусідок і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму».
10 So, I say to you, There is joy in the presence of the angels of God over one sinner that repents.
Такою, кажу вам, є радість ангелів Божих за одного грішника, який кається.
11 Then he said: A certain man had two sons.
Він також сказав: ―Один чоловік мав двох синів.
12 And the younger of them said to his father, Father, give me the portion of the property that falls to me. And he divided his estate between them.
Молодший із них сказав батькові: «Батьку, дай мені мою частину спадщини». І той поділив між ними майно.
13 And not many days after, the younger son, taking with him all that was his, left home for a distant country, and there wasted his property in riotous living.
Через декілька днів молодший син, зібравши все, відправився в далекий край і там розтратив усе своє майно, живучи розпусно.
14 When he had spent all, there was a great famine throughout that country, and he began to be in want.
Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.
15 And he went and attached himself to one of the citizens of that country, who sent him into his fields to feed swine.
І пішов та пристав до одного з жителів того краю, а той послав його на свої поля пасти свиней.
16 And he would gladly have filled his stomach with the pods which the swine did eat. And no one gave to him.
Він бажав би наїстися хоча б стручками ріжкового дерева, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17 But when he came to himself, he said, How many of my father’s hired servants have bread enough and to spare, and I am perishing with hunger!
Опам’ятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька мають хліба вдосталь, а я тут помираю з голоду!
18 I will arise and go to my father, and I will say to him, Father, I have sinned against heaven and in your sight,
Встану, піду до свого батька та скажу йому: „Батьку, согрішив я проти Неба та проти тебе
19 and am no longer worthy to be called your son: make me as one of your hired servants.
і вже не достойний називатися твоїм сином. Прийми мене, як одного з твоїх наймитів!“»
20 And he arose, and came to his father. And while he was yet a great way off, his father saw him, and had compassion on him, and ran and fell upon his neck, and kissed him.
І, вставши, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати.
21 But his son said to him, Father, I have sinned against heaven and in your sight, and am no longer worthy to be called your son.
Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!»
22 But the father said to his servants, Bring forth the best robe, and put it on him, and put a ring on his hand, and sandals on his feet.
Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги!
23 And bring hither the fatted calf, and kill it, and let us eat and be merry;
Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись,
24 for this my son was dead, and is alive again: he was lost, and is found. And they began to be merry.
бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися.
25 But his elder son was in the field; and as he came and drew near to the house, he heard music and dancing.
А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці.
26 And he called to him one of the servants, and asked what these things meant.
Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?»
27 And he said to him, Your brother has come, and your father has killed the fatted calf, because he has received him in health.
«Твій брат прийшов, – сказав той, – і твій батько заколов відгодоване теля, бо [його син] повернувся живий та здоровий».
28 And he was angry, and would not go in. Then his father went out and entreated him.
Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити.
29 But he answered and said to his father, Behold, for so many years do I serve you, and never have I transgressed your commandment, and yet you never gave me a kid, that I might make merry with my friends.
Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями.
30 But as soon as this your son has come, Who has eaten up your estate with harlots, you have killed for him the fatted calf.
Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля».
31 And he said to him, Son, you are ever with me, and all that I have is yours.
[Батько] відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє.
32 But it became us to make merry and rejoice; for this your brother was dead, and is alive again: was lost, and is found.
Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».
