Mark 7
1 And there are gathered together unto him the Pharisees, and certain of the scribes, who had come from Jerusalem,
І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
2 and had seen that some of his disciples ate their bread with defiled, that is, unwashen, hands.
і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
3 (For the Pharisees, and all the Jews, except they wash their hands diligently, eat not, holding the tradition of the elders;
Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 and [when they come] from the marketplace, except they bathe themselves, they eat not; and many other things there are, which they have received to hold, washings of cups, and pots, and brasen vessels.)
а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
5 And the Pharisees and the scribes ask him, Why walk not thy disciples according to the tradition of the elders, but eat their bread with defiled hands?
І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
6 And he said unto them, Well did Isaiah prophesy of you hypocrites, as it is written, This people honoreth me with their lips, But their heart is far from me.
А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
7 But in vain do they worship me, Teaching [as their] doctrines the precepts of men.
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
8 Ye leave the commandment of God, and hold fast the tradition of men.
Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
9 And he said unto them, Full well do ye reject the commandment of God, that ye may keep your tradition.
І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
10 For Moses said, Honor thy father and thy mother; and, He that speaketh evil of father or mother, let him die the death:
Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
11 but ye say, If a man shall say to his father or his mother, That wherewith thou mightest have been profited by me is Corban, that is to say, Given [to God];
А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
12 ye no longer suffer him to do aught for his father or his mother;
то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 making void the word of God by your tradition, which ye have delivered: and many such like things ye do.
порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
14 And he called to him the multitude again, and said unto them, Hear me all of you, and understand:
І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
15 there is nothing from without the man, that going into him can defile him; but the things which proceed out of the man are those that defile the man.
Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
17 And when he was entered into the house from the multitude, his disciples asked of him the parable.
А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
18 And he saith unto them, Are ye so without understanding also? Perceive ye not, that whatsoever from without goeth into the man, [it] cannot defile him;
І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
19 because it goeth not into his heart, but into his belly, and goeth out into the draught? [This he said], making all meats clean.
Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
20 And he said, That which proceedeth out of the man, that defileth the man.
А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
21 For from within, out of the heart of men, evil thoughts proceed, fornications, thefts, murders, adulteries,
Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
22 covetings, wickednesses, deceit, lasciviousness, an evil eye, railing, pride, foolishness:
пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
23 all these evil things proceed from within, and defile the man.
Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
24 And from thence he arose, and went away into the borders of Tyre and Sidon. And he entered into a house, and would have no man know it; and he could not be hid.
І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 But straightway a woman, whose little daughter had an unclean spirit, having heard of him, came and fell down at his feet.
Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 Now the woman was a Greek, a Syrophoenician by race. And she besought him that he would cast forth the demon out of her daughter.
А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
27 And he said unto her, Let the children first be filled: for it is not meet to take the children’s bread and cast it to the dogs.
А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
28 But she answered and saith unto him, Yea, Lord; even the dogs under the table eat of the children’s crumbs.
А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
29 And he said unto her, For this saying go thy way; the demon is gone out of thy daughter.
І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
30 And she went away unto her house, and found the child laid upon the bed, and the demon gone out.
А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
31 And again he went out from the borders of Tyre, and came through Sidon unto the sea of Galilee, through the midst of the borders of Decapolis.
І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
32 And they bring unto him one that was deaf, and had an impediment in his speech; and they beseech him to lay his hand upon him.
І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33 And he took him aside from the multitude privately, and put his fingers into his ears, and he spat, and touched his tongue;
І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
34 and looking up to heaven, he sighed, and saith unto him, Ephphatha, that is, Be opened.
І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“
35 And his ears were opened, and the bond of his tongue was loosed, and he spake plain.
І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
36 And he charged them that they should tell no man: but the more he charged them, so much the more a great deal they published it.
А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.
37 And they were beyond measure astonished, saying, He hath done all things well; he maketh even the deaf to hear, and the dumb to speak.
І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“
