Luke 1
1 Forasmuch as many have taken in hand to draw up a narrative concerning those matters which have been fulfilled among us,
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2 even as they delivered them unto us, who from the beginning were eyewitnesses and ministers of the word,
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 it seemed good to me also, having traced the course of all things accurately from the first, to write unto thee in order, most excellent Theophilus;
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 that thou mightest know the certainty concerning the things wherein thou wast instructed.
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5 There was in the days of Herod, king of Judæa, a certain priest named Zacharias, of the course of Abijah: and he had a wife of the daughters of Aaron, and her name was Elisabeth.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6 And they were both righteous before God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7 And they had no child, because that Elisabeth was barren, and they both were [now] well stricken in years.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8 Now it came to pass, while he executed the priest’s office before God in the order of his course,
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9 according to the custom of the priest’s office, his lot was to enter into the temple of the Lord and burn incense.
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10 And the whole multitude of the people were praying without at the hour of incense.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11 And there appeared unto him an angel of the Lord standing on the right side of the altar of incense.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12 And Zacharias was troubled when he saw [him], and fear fell upon him.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13 But the angel said unto him, Fear not, Zacharias: because thy supplication is heard, and thy wife Elisabeth shall bear thee a son, and thou shalt call his name John.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14 And thou shalt have joy and gladness; and many shall rejoice at his birth.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15 For he shall be great in the sight of the Lord, and he shall drink no wine nor strong drink; and he shall be filled with the Holy Spirit, even from his mother’s womb.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16 And many of the children of Israel shall he turn unto the Lord their God.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17 And he shall go before his face in the spirit and power of Elijah, to turn the hearts of the fathers to the children, and the disobedient [to walk] in the wisdom of the just; to make ready for the Lord a people prepared [for him].
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18 And Zacharias said unto the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife well stricken in years.
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19 And the angel answering said unto him, I am Gabriel, that stand in the presence of God; and I was sent to speak unto thee, and to bring thee these good tidings.
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20 And behold, thou shalt be silent and not able to speak, until the day that these things shall come to pass, because thou believedst not my words, which shall be fulfilled in their season.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21 And the people were waiting for Zacharias, and they marvelled while he tarried in the temple.
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22 And when he came out, he could not speak unto them: and they perceived that he had seen a vision in the temple: and he continued making signs unto them, and remained dumb.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23 And it came to pass, when the days of his ministration were fulfilled, he departed unto his house.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 And after these days Elisabeth his wife conceived; and she hid herself five months, saying,
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 Thus hath the Lord done unto me in the days wherein he looked upon [me], to take away my reproach among men.
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 Now in the sixth month the angel Gabriel was sent from God unto a city of Galilee, named Nazareth,
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 to a virgin betrothed to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin’s name was Mary.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 And he came in unto her, and said, Hail, thou that art highly favored, the Lord [is] with thee.
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 But she was greatly troubled at the saying, and cast in her mind what manner of salutation this might be.
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 And the angel said unto her, Fear not, Mary: for thou hast found favor with God.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31 And behold, thou shalt conceive in thy womb, and bring forth a son, and shalt call his name JESUS.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 He shall be great, and shall be called the Son of the Most High: and the Lord God shall give unto him the throne of his father David:
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
33 and he shall reign over the house of Jacob for ever; and of his kingdom there shall be no end. (aiōn g165)
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
34 And Mary said unto the angel, How shall this be, seeing I know not a man?
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 And the angel answered and said unto her, The Holy Spirit shall come upon thee, and the power of the Most High shall overshadow thee: wherefore also the holy thing which is begotten shall be called the Son of God.
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 And behold, Elisabeth thy kinswoman, she also hath conceived a son in her old age; and this is the sixth month with her that was called barren.
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 For no word from God shall be void of power.
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 And Mary said, Behold, the handmaid of the Lord; be it unto me according to thy word. And the angel departed from her.
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
39 And Mary arose in these days and went into the hill country with haste, into a city of Judah;
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 and entered into the house of Zacharias and saluted Elisabeth.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41 And it came to pass, when Elisabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elisabeth was filled with the Holy Spirit;
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 and she lifted up her voice with a loud cry, and said, Blessed [art] thou among women, and blessed [is] the fruit of thy womb.
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 And whence is this to me, that the mother of my Lord should come unto me?
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 For behold, when the voice of thy salutation came into mine ears, the babe leaped in my womb for joy.
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 And blessed [is] she that believed; for there shall be a fulfilment of the things which have been spoken to her from the Lord.
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 And Mary said, My soul doth magnify the Lord,
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 And my spirit hath rejoiced in God my Saviour.
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 For he hath looked upon the low estate of his handmaid: For behold, from henceforth all generations shall call me blessed.
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 For he that is mighty hath done to me great things; And holy is his name.
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 And his mercy is unto generations and generations On them that fear him.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 He hath showed strength with his arm; He hath scattered the proud in the imagination of their heart.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 He hath put down princes from [their] thrones, And hath exalted them of low degree.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 The hungry he hath filled with good things; And the rich he hath sent empty away.
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 He hath given help to Israel his servant, That he might remember mercy
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
56 And Mary abode with her about three months, and returned unto her house.
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 Now Elisabeth’s time was fulfilled that she should be delivered; and she brought forth a son.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 And her neighbors and her kinsfolk heard that the Lord had magnified his mercy towards her; and they rejoiced with her.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 And it came to pass on the eighth day, that they came to circumcise the child; and they would have called him Zacharias, after the name of his father.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 And his mother answered and said, Not so; but he shall be called John.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 And they said unto her, There is none of thy kindred that is called by this name.
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 And they made signs to his father, what he would have him called.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 And he asked for a writing tablet, and wrote, saying, His name is John. And they marvelled all.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 And his mouth was opened immediately, and his tongue [loosed], and he spake, blessing God.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 And fear came on all that dwelt round about them: and all these sayings were noised abroad throughout all the hill country of Judæa.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 And all that heard them laid them up in their heart, saying, What then shall this child be? For the hand of the Lord was with him.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
67 And his father Zacharias was filled with the Holy Spirit, and prophesied, saying,
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 Blessed [be] the Lord, the God of Israel; For he hath visited and wrought redemption for his people,
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 And hath raised up a horn of salvation for us In the house of his servant David
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
71 Salvation from our enemies, and from the hand of all that hate us;
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 To show mercy towards our fathers, And to remember his holy covenant;
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 The oath which he sware unto Abraham our father,
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 To grant unto us that we being delivered out of the hand of our enemies Should serve him without fear,
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 In holiness and righteousness before him all our days.
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 Yea and thou, child, shalt be called the prophet of the Most High: For thou shalt go before the face of the Lord to make ready his ways;
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 To give knowledge of salvation unto his people In the remission of their sins,
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 Because of the tender mercy of our God, Whereby the dayspring from on high shall visit us,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 To shine upon them that sit in darkness and the shadow of death; To guide our feet into the way of peace.
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 And the child grew, and waxed strong in spirit, and was in the deserts till the day of his showing unto Israel.
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
