John 17
1 These things spake Jesus; and lifting up his eyes to heaven, he said, Father, the hour is come; glorify thy Son, that the Son may glorify thee:
По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: „Прийшла, Отче, година, — прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2 even as thou gavest him authority over all flesh, that to all whom thou hast given him, he should give eternal life. (aiōnios g166)
бо Ти дав Йому вла́ду над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. (aiōnios g166)
3 And this is life eternal, that they should know thee the only true God, and him whom thou didst send, [even] Jesus Christ. (aiōnios g166)
Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. (aiōnios g166)
4 I glorified thee on the earth, having accomplished the work which thou hast given me to do.
Я прославив Тебе на землі, — доверши́в Я те ді́ло, що Ти дав Мені ви́конати.
5 And now, Father, glorify thou me with thine own self with the glory which I had with thee before the world was.
І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.
6 I manifested thy name unto the men whom thou gavest me out of the world: thine they were, and thou gavest them to me; and they have kept thy word.
Я Ім'я́ Твоє виявив лю́дям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли́ Твоє слово.
7 Now they know that all things whatsoever thou hast given me are from thee:
Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе похо́дить,
8 for the words which thou gavest me I have given unto them; and they received [them], and knew of a truth that I came forth from thee, and they believed that thou didst send me.
бо слова́, що дав Ти Мені, Я їм передав, — і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.
9 I pray for them: I pray not for the world, but for those whom thou hast given me; for they are thine:
Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, — Твої бо вони!
10 and all things that are mine are thine, and thine are mine: and I am glorified in them.
Усе бо Моє — то Твоє, а Твоє — то Моє, і просла́вивсь Я в них.
11 And I am no more in the world, and these are in the world, and I come to thee. Holy Father, keep them in thy name which thou hast given me, that they may be one, even as we [are].
І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, — заховай в Ім'я́ Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!
12 While I was with them, I kept them in thy name which thou hast given me: and I guarded them, and not one of them perished, but the son of perdition; that the scripture might be fulfilled.
Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Йме́ння Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призна́ченого на загибіль, щоб збуло́ся Писа́ння.
13 But now I come to thee; and these things I speak in the world, that they may have my joy made full in themselves.
Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю́ Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою доскона́лу.
14 I have given them thy word; and the world hated them, because they are not of the world, even as I am not of the world.
Я їм дав Твоє слово, але світ їх знена́видів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
15 I pray not that thou shouldest take them from the world, but that thou shouldest keep them from the evil [one].
Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
16 They are not of the world, even as I am not of the world.
Не від світу вони, як і Я не від світу.
17 Sanctify them in the truth: thy word is truth.
Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда.
18 As thou didst send me into the world, even so sent I them into the world.
Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.
19 And for their sakes I sanctify myself, that they themselves also may be sanctified in truth.
А за них Я посвячую в жертву Само́го Себе, щоб освячені правдою стали й вони.
20 Neither for these only do I pray, but for them also that believe on me through their word;
Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього сло́ва ввірують у Мене,
21 that they may all be one; even as thou, Father, [art] in me, and I in thee, that they also may be in us: that the world may believe that thou didst send me.
щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно́ були в Нас і вони, — щоб увірував світ, що Мене Ти послав.
22 And the glory which thou hast given me I have given unto them; that they may be one, even as we [are] one;
А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.
23 I in them, and thou in me, that they may be perfected into one; that the world may know that thou didst send me, and lovedst them, even as thou lovedst me.
Я — у них, а Ти — у Мені, щоб були́ досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.
24 Father, I desire that they also whom thou hast given me be with me where I am, that they may behold my glory, which thou hast given me: for thou lovedst me before the foundation of the world.
Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були́, де знахо́джуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, — бо Ти полюбив Мене перше закла́дин світу.
25 O righteous Father, the world knew thee not, but I knew thee; and these knew that thou didst send me;
Отче Праведний! Хоча́ не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.
26 and I made known unto them thy name, and will make it known; that the love wherewith thou lovedst me may be in them, and I in them.
Я ж Ім'я Твоє́ їм об'явив й об'явля́тиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була́ в них, а Я в них!“
