1 Thessalonians 4
1 Finally then, brethren, we beseech and exhort you in the Lord Jesus, that, as ye received of us how ye ought to walk and to please God, even as ye do walk, —that ye abound more and more.
А далі, бра́ття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли́ ви від нас, як належить поводитись вам та дого́джувати Богові, — як ви й поводитеся, — щоб у тому ще більше зроста́ли!
2 For ye know what charge we gave you through the Lord Jesus.
Бо ви знаєте, які вам нака́зи дали ми Господом Ісусом.
3 For this is the will of God, [even] your sanctification, that ye abstain from fornication;
Бо це воля Божа, — освя́чення ваше: щоб ви береглись від розпусти,
4 that each one of you know how to possess himself of his own vessel in sanctification and honor,
щоб кожен із вас умів тримати начи́ння своє в святості й честі,
5 not in the passion of lust, even as the Gentiles who know not God;
а не в при́страсній по́хоті, як і „погани, що Бога не знають“.
6 that no man transgress, and wrong his brother in the matter: because the Lord is an avenger in all these things, as also we forewarned you and testified.
Щоб ніхто не кривдив і не визи́скував брата свого в якійбудь справі, бо ме́сник Госпо́дь за все це, як і перше казали ми вам та засві́дчили.
7 For God called us not for uncleanness, but in sanctification.
Бо покликав нас Бог не на нечи́стість, але на освя́чення.
8 Therefore he that rejecteth, rejecteth not man, but God, who giveth his Holy Spirit unto you.
Отож, хто оце відкида́є, зневажає не люди́ну, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.
9 But concerning love of the brethren ye have no need that one write unto you: for ye yourselves are taught of God to love one another;
А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога на́вчені люби́ти один о́дного,
10 for indeed ye do it toward all the brethren that are in all Macedonia. But we exhort you, brethren, that ye abound more and more;
бо чините те всім брата́м у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,
11 and that ye study to be quiet, and to do your own business, and to work with your hands, even as we charged you;
і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,
12 that ye may walk becomingly toward them that are without, and may have need of nothing.
щоб ви перед чужими пристойно пово́дилися, і щоб ні від ко́го не залежали!
13 But we would not have you ignorant, brethren, concerning them that fall asleep; that ye sorrow not, even as the rest, who have no hope.
Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.
14 For if we believe that Jesus died and rose again, even so them also that are fallen asleep in Jesus will God bring with him.
Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним.
15 For this we say unto you by the word of the Lord, that we that are alive, that are left unto the coming of the Lord, shall in no wise precede them that are fallen asleep.
Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до прихо́ду Господнього, — ми не попередимо покі́йних.
16 For the Lord himself shall descend from heaven, with a shout, with the voice of the archangel, and with the trump of God: and the dead in Christ shall rise first;
Сам бо Господь із нака́зом, при голосі арха́нгола та при Божій сурмі́ зійде з неба, і перше воскре́снуть умерлі в Христі,
17 then we that are alive, that are left, shall together with them be caught up in the clouds, to meet the Lord in the air: and so shall we ever be with the Lord.
потім ми, що живемо́ й зоста́лись, бу́демо схо́плені ра́зом із ними на хмарах на зу́стріч Господню на повітрі, і так за́всіди бу́демо з Господом.
18 Wherefore comfort one another with these words.
Отож, потішайте один о́дного цими словами!
