Psalms 2

1 Why do the nations rage, and the peoples plot a vain thing?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 The kings of the earth take a stand, and the rulers take counsel together, against the LORD, and against his Anointed, saying,

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 “Let’s break their bonds apart, and cast their cords from us.”

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 He who sits in the heavens will laugh. The Lord will have them in derision.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Then he will speak to them in his anger, and terrify them in his wrath:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 “Yet I have set my King on my holy hill of Zion.”

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 I will tell of the decree: The LORD said to me, “You are my son. Today I have become your father.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Ask of me, and I will give the nations for your inheritance, the uttermost parts of the earth for your possession.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 You shall break them with a rod of iron. You shall dash them in pieces like a potter’s vessel.”

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Now therefore be wise, you kings. Be instructed, you judges of the earth.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Serve the LORD with fear, and rejoice with trembling.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Give sincere homage to the Son, lest he be angry, and you perish on the way, for his wrath will soon be kindled. Blessed are all those who take refuge in him.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!