Philippians 2
1 If therefore there is any exhortation in Christ, if any consolation of love, if any fellowship of the Spirit, if any tender mercies and compassion,
Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
2 make my joy full by being like-minded, having the same love, being of one accord, of one mind;
то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
3 doing nothing through rivalry or through conceit, but in humility, each counting others better than himself;
Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
4 each of you not just looking to his own things, but each of you also to the things of others.
Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
5 Have this in your mind, which was also in Christ Jesus,
Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
6 who, existing in the form of God, did not consider equality with God a thing to be grasped,
Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
7 but emptied himself, taking the form of a servant, being made in the likeness of men.
але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
8 And being found in human form, he humbled himself, becoming obedient to the point of death, yes, the death of the cross.
Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
9 Therefore God also highly exalted him, and gave to him the name which is above every name,
Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
10 that at the name of Jesus every knee should bow, of those in heaven, those on earth, and those under the earth,
щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
11 and that every tongue should confess that Jesus Christ is Lord, to the glory of God the Father.
і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
12 So then, my beloved, even as you have always obeyed, not only in my presence, but now much more in my absence, work out your own salvation with fear and trembling.
Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
13 For it is God who works in you both to will and to work for his good pleasure.
Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
14 Do all things without complaining and arguing,
Робіть усе без наріка́ння та сумніву,
15 that you may become blameless and harmless, children of God without defect in the middle of a crooked and perverse generation, among whom you are seen as lights in the world,
щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
16 holding up the word of life, that I may have something to boast in the day of Christ that I did not run in vain nor labor in vain.
додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.
17 Yes, and if I am poured out on the sacrifice and service of your faith, I am glad and rejoice with you all.
Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
18 In the same way, you also should be glad and rejoice with me.
Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!
19 But I hope in the Lord Jesus to send Timothy to you soon, that I also may be cheered up when I know how you are doing.
Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
20 For I have no one else like-minded, who will truly care about you.
Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.
21 For they all seek their own, not the things of Jesus Christ.
Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового.
22 But you know that he has proved himself. As a child serves a father, so he served with me in furtherance of the Good News.
Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.
23 Therefore I hope to send him at once, as soon as I see how it will go with me.
Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.
24 But I trust in the Lord that I myself also will come shortly.
Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.
25 But I thought it necessary to send to you Epaphroditus, my brother, fellow worker, fellow soldier, and your apostle and servant of my need,
Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,
26 since he longed for you all, and was very troubled because you had heard that he was sick.
бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.
27 For indeed he was sick nearly to death, but God had mercy on him, and not on him only, but on me also, that I might not have sorrow on sorrow.
Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
28 I have sent him therefore the more diligently, that when you see him again, you may rejoice, and that I may be the less sorrowful.
Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.
29 Receive him therefore in the Lord with all joy, and hold such people in honor,
Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
30 because for the work of Christ he came near to death, risking his life to supply that which was lacking in your service toward me.
бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене.
