Philippians 2
1 If therefore there is any exhortation in Christ, if any consolation of love, if any fellowship of the Spirit, if any tender mercies and compassion,
Отже, коли є якесь підбадьорення в Христі, коли є якась утіха в любові, коли є якась спільність Духа, коли є якісь щирі почуття та милосердя,
2 make my joy full by being like-minded, having the same love, being of one accord, of one mind;
то доповніть мою радість: майте однакове мислення, однакову любов, будьте однодушні та однодумні.
3 doing nothing through rivalry or through conceit, but in humility, each counting others better than himself;
[Не робіть] нічого з самолюбних амбіцій чи з марнославства, а в смиренності вважайте одне одного за вищого від себе,
4 each of you not just looking to his own things, but each of you also to the things of others.
дбаючи не лише про самих себе, а й про інших.
5 Have this in your mind, which was also in Christ Jesus,
Нехай у вас буде те ж мислення, що й у Христа Ісуса.
6 who, existing in the form of God, did not consider equality with God a thing to be grasped,
Він, будучи в образі Божому, не вважав, що рівність із Богом треба захопити,
7 but emptied himself, taking the form of a servant, being made in the likeness of men.
але принизив Самого Себе, прийнявши образ раба, став подібним до людини і на вигляд як людина з’явився.
8 And being found in human form, he humbled himself, becoming obedient to the point of death, yes, the death of the cross.
Він упокорив Себе, ставши слухняним до самої смерті, причому смерті на хресті!
9 Therefore God also highly exalted him, and gave to him the name which is above every name,
Тому й Бог підніс Його понад усе і дав Йому ім’я, вище від усякого іншого імені,
10 that at the name of Jesus every knee should bow, of those in heaven, those on earth, and those under the earth,
щоб перед іменем Ісуса вклонилося кожне коліно на небі, на землі та під землею
11 and that every tongue should confess that Jesus Christ is Lord, to the glory of God the Father.
і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос – це Господь на славу Бога Отця.
12 So then, my beloved, even as you have always obeyed, not only in my presence, but now much more in my absence, work out your own salvation with fear and trembling.
Тому, любі мої, оскільки ви завжди були слухняними, і не лише в моїй присутності, але й тепер, коли я відсутній, звершуйте ваше спасіння зі страхом та тремтінням,
13 For it is God who works in you both to will and to work for his good pleasure.
адже Бог є Тим, Хто викликає у вас і бажання, і дію згідно зі [Своєю] доброю волею.
14 Do all things without complaining and arguing,
Робіть усе без нарікань та суперечок,
15 that you may become blameless and harmless, children of God without defect in the middle of a crooked and perverse generation, among whom you are seen as lights in the world,
щоб ви стали бездоганними та невинними «Божими непорочними дітьми серед зіпсованого та розбещеного покоління», в якому ви сяєте як світильники у світі,
16 holding up the word of life, that I may have something to boast in the day of Christ that I did not run in vain nor labor in vain.
тримаючись Слова життя, щоб я міг похвалитися в День Христа, що недаремно біг і недаремно трудився.
17 Yes, and if I am poured out on the sacrifice and service of your faith, I am glad and rejoice with you all.
І навіть якщо [моя кров] буде пролита на додаток до вашої жертви й вірного богослужіння, я радію та веселюся разом із вами усіма.
18 In the same way, you also should be glad and rejoice with me.
Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною!
19 But I hope in the Lord Jesus to send Timothy to you soon, that I also may be cheered up when I know how you are doing.
Надіюсь у Господі Ісусі, що незабаром пошлю до вас Тимофія, щоб і я міг підбадьоритися вістями про вас.
20 For I have no one else like-minded, who will truly care about you.
Бо я не маю нікого іншого, такого ж відданого душею, хто б так щиро подбав про вас.
21 For they all seek their own, not the things of Jesus Christ.
Адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу.
22 But you know that he has proved himself. As a child serves a father, so he served with me in furtherance of the Good News.
Ви знаєте його характер і те, що він служив разом зі мною для Доброї Звістки, немов батько із сином.
23 Therefore I hope to send him at once, as soon as I see how it will go with me.
Тож сподіваюся послати його відразу, як тільки дізнаюся, що буде зі мною,
24 But I trust in the Lord that I myself also will come shortly.
і я впевнений у Господі, що скоро і сам прийду.
25 But I thought it necessary to send to you Epaphroditus, my brother, fellow worker, fellow soldier, and your apostle and servant of my need,
Також я вважав за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата й товариша в праці та боротьбі, вашого посланця та служителя в моїх потребах.
26 since he longed for you all, and was very troubled because you had heard that he was sick.
Він дуже сумував за всіма вами та був стривожений, що ви почули про його хворобу.
27 For indeed he was sick nearly to death, but God had mercy on him, and not on him only, but on me also, that I might not have sorrow on sorrow.
Він і справді захворів і мало не помер, але Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб мені не довелося мати скорботу за скорботою.
28 I have sent him therefore the more diligently, that when you see him again, you may rejoice, and that I may be the less sorrowful.
Тож я послав його якомога швидше, щоб, побачивши його знову, ви зраділи, а я не був таким засмученим.
29 Receive him therefore in the Lord with all joy, and hold such people in honor,
Отже, прийміть його з усією радістю в Господі та майте повагу до таких людей,
30 because for the work of Christ he came near to death, risking his life to supply that which was lacking in your service toward me.
адже він мало не помер заради праці для Христа, ризикуючи життям, аби доповнити нестаток вашого служіння мені.
