Luke 18
1 He also spoke a parable to them that they must always pray and not give up,
Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
2 saying, “There was a judge in a certain city who did not fear God and did not respect man.
глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
3 A widow was in that city, and she often came to him, saying, ‘Defend me from my adversary!’
Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
4 He would not for a while; but afterward he said to himself, ‘Though I neither fear God nor respect man,
І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
5 yet because this widow bothers me, I will defend her, or else she will wear me out by her continual coming.’”
то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
6 The Lord said, “Listen to what the unrighteous judge says.
Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
7 Will not God avenge his chosen ones who are crying out to him day and night, and yet he exercises patience with them?
Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
8 I tell you that he will avenge them quickly. Nevertheless, when the Son of Man comes, will he find faith on the earth?”
Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
9 He also spoke this parable to certain people who were convinced of their own righteousness, and who despised all others:
Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
10 “Two men went up into the temple to pray; one was a Pharisee, and the other was a tax collector.
Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
11 The Pharisee stood and prayed by himself like this: ‘God, I thank you that I am not like the rest of men: extortionists, unrighteous, adulterers, or even like this tax collector.
фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
12 I fast twice a week. I give tithes of all that I get.’
Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
13 But the tax collector, standing far away, would not even lift up his eyes to heaven, but beat his chest, saying, ‘God, be merciful to me, a sinner!’
А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
14 I tell you, this man went down to his house justified rather than the other; for everyone who exalts himself will be humbled, but he who humbles himself will be exalted.”
Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
15 They were also bringing their babies to him, that he might touch them. But when the disciples saw it, they rebuked them.
Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
16 Jesus summoned them, saying, “Allow the little children to come to me, and do not hinder them, for God’s Kingdom belongs to such as these.
Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
17 Most certainly, I tell you, whoever does not receive God’s Kingdom like a little child, he will in no way enter into it.”
Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
18 A certain ruler asked him, saying, "Good Teacher, what shall I do to inherit consummate (aiōnios g166) life?"
І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. (aiōnios g166)
19 Jesus asked him, “Why do you call me good? No one is good, except one: God.
Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
20 You know the commandments: ‘Do not commit adultery,’ ‘Do not murder,’ ‘Do not steal,’ ‘Do not give false testimony,’ ‘Honor your father and your mother.’”
Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
21 He said, “I have observed all these things from my youth up.”
Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
22 When Jesus heard these things, he said to him, “You still lack one thing. Sell all that you have and distribute it to the poor. Then you will have treasure in heaven; then come, follow me.”
Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
23 But when he heard these things, he became very sad, for he was very rich.
Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
24 Jesus, seeing that he became very sad, said, “How hard it is for those who have riches to enter into God’s Kingdom!
Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
25 For it is easier for a camel to enter in through a needle’s eye than for a rich man to enter into God’s Kingdom.”
Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
26 Those who heard it said, “Then who can be saved?”
Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
27 But he said, “The things which are impossible with men are possible with God.”
Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
28 Peter said, “Look, we have left everything and followed you.”
Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
29 He said to them, “Most certainly I tell you, there is no one who has left house, or wife, or brothers, or parents, or children, for God’s Kingdom’s sake,
Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
31 He took the twelve aside and said to them, “Behold, we are going up to Jerusalem, and all the things that are written through the prophets concerning the Son of Man will be completed.
Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
32 For he will be delivered up to the Gentiles, will be mocked, treated shamefully, and spit on.
Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
33 They will scourge and kill him. On the third day, he will rise again.”
і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
34 They understood none of these things. This saying was hidden from them, and they did not understand the things that were said.
А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
35 As he came near Jericho, a certain blind man sat by the road, begging.
Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
36 Hearing a multitude going by, he asked what this meant.
чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
37 They told him that Jesus of Nazareth was passing by.
Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
38 He cried out, “Jesus, you son of David, have mercy on me!”
І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
39 Those who led the way rebuked him, that he should be quiet; but he cried out all the more, “You son of David, have mercy on me!”
А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
40 Standing still, Jesus commanded him to be brought to him. When he had come near, he asked him,
Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
41 “What do you want me to do?” He said, “Lord, that I may see again.”
глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
42 Jesus said to him, “Receive your sight. Your faith has healed you.”
А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
43 Immediately he received his sight and followed him, glorifying God. All the people, when they saw it, praised God.
І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
