Job 17
1 “My spirit is consumed. My days are extinct and the grave is ready for me.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Surely there are mockers with me. My eye dwells on their provocation.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 “Now give a pledge. Be collateral for me with yourself. Who is there who will strike hands with me?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 For you have hidden their heart from understanding, therefore you will not exalt them.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 He who denounces his friends for plunder, even the eyes of his children will fail.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 “But he has made me a byword of the people. They spit in my face.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 My eye also is dim by reason of sorrow. All my members are as a shadow.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Upright men will be astonished at this. The innocent will stir himself up against the godless.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Yet the righteous will hold to his way. He who has clean hands will grow stronger and stronger.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 But as for you all, come back. I will not find a wise man among you.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 My days are past. My plans are broken off, as are the thoughts of my heart.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 They change the night into day, saying ‘The light is near’ in the presence of darkness.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 if I have said to corruption, ‘You are my father,’ and to the worm, ‘My mother,’ and ‘My sister,’
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 where then is my hope? As for my hope, who will see it?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
