Psalmen 2

1 Waarom razen de volken, Bluffen de naties,

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Komen de koningen der aarde bijeen, Spannen de vorsten samen tegen Jahweh en zijn Gezalfde:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 "Laat ons hun ketens verbreken, Ons van hun boeien ontslaan!"

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Die in de hemelen woont, lacht hen uit, Jahweh bespot ze;

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Dan dreigt Hij ze toornig, Doet ze rillen voor zijn gramschap:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 "Ik zelf stel Mij een koning aan, Op Sion, mijn heilige berg!"

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Nu wil Ik Jahweh’s beslissing verkonden; Hij heeft Mij gezegd: Gij zijt mijn Zoon; Ik heb U heden verwekt.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Vraag Mij: dan geef Ik U de volkeren tot erfdeel, En de grenzen der aarde tot uw bezit;

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Gij moogt ze vermorzelen met ijzeren knots, En stuk slaan als een aarden pot.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 Koningen, bedenkt het dus wel; Weest gewaarschuwd, wereldregeerders!

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Dient Jahweh in vreze; Beeft, en kust Hem de voeten!

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Anders ontsteekt Hij in toorn, en loopt gij uw verderf tegemoet, Want licht kan zijn gramschap ontvlammen. Gelukkig, wie tot Hem zijn toevlucht neemt!

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!