Psalmen 105

1 Halleluja! Looft Jahweh, verkondigt zijn Naam, Maakt onder de volken zijn daden bekend;

Славте Господа, кличте ім’я Його; серед народів звіщайте діяння Його!

2 Zingt en juicht Hem ter ere, En verhaalt al zijn wonderen!

Співайте Йому, грайте для Нього, звіщайте всі чудеса Його,

3 Roemt in zijn heilige Naam: Vreugd moet er zijn in de harten der Jahweh-vereerders!

хваліться іменем Його святим! Нехай веселиться серце тих, хто шукає Господа!

4 Wendt u tot Jahweh en zijn macht, Houdt niet op, zijn aanschijn te zoeken;

Прагніть Господа й сили Його, шукайте обличчя Його завжди.

5 Denkt aan de wonderen, die Hij deed, Aan zijn tekenen, aan zijn gerichten:

Пам’ятайте про чудеса Його, які Він здійснив, про знамення та суди Його.

6 Gij kinderen van Abraham, zijn dienaar; Gij zonen van Jakob, zijn vriend!

О нащадки Авраама, слуги Його, сини Якова, Його обранці!

7 Hij, Jahweh, is onze God; Voor heel de aarde gelden zijn wetten!

Він – Господь, Бог наш; суди Його справедливі по всій землі.

8 Hij blijft zijn verbond voor eeuwig indachtig, En zijn belofte in duizend geslachten:

Він вічно пам’ятає Завіт Свій, слово, яке Він заповів для тисяч поколінь, –

9 Het verbond, met Abraham gesloten, De belofte, aan Isaäk gezworen.

[Завіт], який Він уклав з Авраамом, і присягу Його Ісааку.

10 En Hij heeft die belofte aan Jakob bekrachtigd, Aan Israël het eeuwig verbond:

Він встановив його статутом для Якова, як Завіт вічний для Ізраїля,

11 Hij zeide: "Aan u zal Ik geven Het land van Kanaän als uw erfdeel."

кажучи: «Тобі віддам Я землю Ханаану як долю вашого спадку».

12 Toch waren ze daar maar gering in getal, Nog zonder aanzien en vreemd.

Коли вони були людом нечисленним, незначним, і мешкали як приходьки на ній,

13 En toen ze nog zwierven van volk tot volk, Van het ene rijk naar het andere,

то мандрували вони від народу до народу, від одного царства до іншого племені.

14 Duldde Hij niet, dat iemand ze kwelde, Maar tuchtigde koningen om hunnentwil:

Він не дозволяв нікому їх гнобити й докоряв за них царям:

15 "Raakt mijn gezalfden niet aan, En doet mijn profeten geen leed!"

«Не чіпайте помазанців Моїх і пророкам Моїм не робіть зла».

16 En toen Hij honger in het land had ontboden, Alle broodstokken stuk had geslagen,

Він накликав голод на землю, зламав стебло хлібне.

17 Zond Hij een man voor hen uit, Werd Josef verkocht als een slaaf;

Послав перед ними чоловіка – у рабство був проданий Йосиф.

18 Men sloeg zijn voeten in boeien, In ijzeren ketens werd hij gekluisterd.

Його ноги стисли кайданами, на шию йому наклали залізо,

19 Maar toen eindelijk zijn voorzegging vervuld was, En Jahweh’s uitspraak hem in het gelijk had gesteld,

до того часу, поки не здійснилося сказане Господом, поки слово Господа не очистило його.

20 Beval de koning, hem te bevrijden, Liet de heerser der volken hem los;

Послав цар [слуг своїх] і розв’язав його; правитель народів звільнив його.

21 Hij stelde hem aan tot heer van zijn huis, Tot bestuurder van heel zijn bezit.

Він поставив його володарем над домом своїм і правителем над усім своїм майном,

22 En terwijl hij diens vorsten door zijn geest onderrichtte, En wijsheid leerde aan zijn oudsten,

щоб він князів його міг стримувати на свій розсуд і старійшин його повчав.

23 Trok Israël Egypte binnen, Werd Jakob gast in het land van Cham.

Тоді прийшов Ізраїль до Єгипту, оселився Яків у землі Хамовій.

24 Daar liet Hij zijn volk heel vruchtbaar worden, Veel talrijker dan zijn verdrukkers.

І дуже розмножив [Бог] народ Свій і зробив його сильнішим від супротивників його,

25 Maar toen hun hart verstarde, en zij zijn volk gingen haten, En trouweloos zijn dienaren kwelden,

чиї серця Він налаштував, щоб ненавиділи Його народ, щоб лукавили вони з Його рабами.

26 Zond Hij Moses, zijn dienstknecht, Aäron, dien Hij zelf had gekozen;

Він послав Мойсея, слугу Свого, і Аарона, якого обрав Собі.

27 En zij verrichtten zijn tekenen onder hen, En wonderen in het land van Cham.

Вони з’явили знамення Його серед них і чудеса – у землі Хамовій.

28 Hij zond duisternis af, en maakte het donker; Maar men achtte niet op zijn bevel.

Він послав морок, і стало темно, і вони не посміли суперечити Його слову.

29 Hij veranderde hun wateren in bloed, En doodde hun vissen.

Він перетворив води їхні на кров і умертвив рибу в них.

30 Hun land krioelde van kikkers, Tot in de zalen zelfs van hun koning.

Закишіла земля їхня жабами, навіть у покоях царів їхніх [були вони].

31 Hij sprak: Daar kwamen de muggen, Muskieten over heel hun gebied.

Він сказав, і прийшли рої мух, комарі були на всіх теренах їхніх.

32 Hij gaf hun hagel voor regen, En het vuur laaide op in hun land.

Він дав їм замість дощу град, палючий вогонь – на землю їхню;

33 Hij sloeg hun wijnstok en vijg, En knakte de bomen op hun grond.

він побив у них виноград та смоковницю, зламав дерева в їхньому краї.

34 Hij sprak: Daar kwamen de sprinkhanen aan, En ontelbare slokkers;

Сказав Він, і прийшла сарана і гусінь – немає їм ліку!

35 Ze verslonden al het gewas op het veld, En schrokten de vruchten weg van hun akker.

І з’їли вони всю траву в землі їхній, пожерли плоди їхніх ґрунтів.

36 Hij sloeg alle eerstgeborenen in hun land, Al de eersten van hun mannenkracht.

Тоді вразив Він усіх первістків у землі їхній – першоплоди сили чоловічої.

37 Toen voerde Hij hen uit met zilver en goud, En geen van hun stammen bleef struikelend achter.

І вивів Він ізраїльтян зі сріблом і золотом, не було серед племен їхніх того, хто спотикався.

38 Egypte was blij, dat ze gingen; Want de schrik voor hen had ze bevangen.

Зрадів Єгипет, коли вони вийшли, бо страх напав на нього через них.

39 En Hij spreidde een wolk uit tot dek, Een vuur, om de nacht te verlichten.

Розгорнув [Бог] хмару, як покривало, [вдень], і вогонь, щоб світити вночі.

40 Zij baden: Hij liet de kwakkels komen, En verzadigde hen met brood uit de hemel;

Просив [народ], і послав їм [Господь] перепілок і хлібом небесним наситив їх.

41 Hij spleet de rotsen: daar borrelden de wateren, En vloeiden door de woestijn als een stroom:

Відкрив Він скелю – і полилися води, потекли рікою в сухій землі.

42 Want Hij was zijn heilige belofte indachtig, Aan Abraham, zijn dienaar, gedaan!

Бо згадав Він слово Своє святе, [що дав] Авраамові, слузі Своєму.

43 Zo leidde Hij zijn volk met gejubel, Zijn uitverkorenen onder gejuich.

І вивів Він народ Свій у радості, обраних Своїх – із вигуком переможним.

44 Hij schonk hun de landen der heidenen, En ze erfden het vermogen der volken:

Він дав їм землі народів, і вспадкували здобутки праці їхньої,

45 Opdat ze zijn geboden zouden volbrengen, En zijn wetten onderhouden!

щоб вони дотримувалися Його постанов і берегли закони Його. Алілуя!