Salme 90

1 (En Bøn af den Guds Mand Moses.) Herre, du var vor Bolig slægt efter slægt.

Молитва Мойсея, чоловіка Божого.

2 Førend Bjergene fødtes og Jord og Jorderig blev til, fra Evighed til Evighed er du, o Gud!

Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!

3 Mennesket gør du til Støv igen, du siger: "Vend tilbage, I Menneskebørn!"

Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“

4 Thi tusind År er i dine Øjne som Dagen i Går, der svandt, som en Nattevagt.

Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.

5 Du skyller dem bort, de bliver som en Søvn. Ved Morgen er de som Græsset, der gror;

Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:

6 ved Morgen gror det og blomstrer, ved Aften er det vissent og tørt.

уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!

7 Thi ved din Vrede svinder vi hen, og ved din Harme forfærdes vi.

Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —

8 Vor Skyld har du stillet dig for Øje, vor skjulte Brøst for dit Åsyns Lys.

Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!

9 Thi alle vore Dage glider hen i din Vrede, vore År svinder hen som et Suk.

Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

10 Vore Livsdage er halvfjerdsindstyve År, og kommer det højt, da firsindstyve. Deres Herlighed er Møje og Slid, thi hastigt går det, vi flyver af Sted.

Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.

11 Hvem fatter din Vredes Vælde, din Harme i Frygt for dig!

Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!

12 At tælle vore Dage lære du os, så vi kan få Visdom i Hjertet!

Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!

13 Vend tilbage, HERRE! Hvor længe! Hav Medynk med dine Tjenere;

Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!

14 mæt os årle med din Miskundhed, så vi kan fryde og glæde os alle vore Dage.

Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!

15 Glæd os det Dagetal, du ydmygede os, det Åremål, da vi led ondt!

Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!

16 Lad dit Værk åbenbares for dine Tjenere og din Herlighed over deres Børn!

Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,

17 HERREN vor Guds Livsalighed være over os! Og frem vore Hænders Værk for os, ja frem vore Hænders Værk!

і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!