Ordsprogene 6

1 Min Søn: har du borget for din næste og givet en anden Håndslag,

Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —

2 er du fanget ved dine Læber og bundet ved Mundens Ord,

ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!

3 gør så dette, min Søn, og red dig, nu du er kommet i Næstens Hånd: Gå hen uden Tøven, træng ind på din Næste;

Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,

4 und ikke dine Øjne Søvn, ej heller dine Øjenlåg Hvile,

не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,

5 red dig som en Gazel af Snaren, som en Fugl af Fuglefængerens Hånd.

рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!

6 Gå hen til Myren, du lade, se dens Færd og bliv viis.

Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:

7 Skønt uden Fyrste, Foged og Styrer,

нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;

8 sørger den dog om Somren for Æde og sanker sin Føde i Høst.

вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.

9 Hvor længe vil du ligge, du lade, når står du op af din Søvn?

Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?

10 Lidt Søvn endnu, lidt Blund, lidt Hvile med samlagte Hænder:

Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

11 som en Stimand kommer da Fattigdom over dig, Trang som en skjoldvæbnet Mand.

і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!

12 En Nidding, en ussel Mand er den, som vandrer med Falskhed i Munden,

Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,

13 som blinker med Øjet, skraber med Foden og giver Tegn med Fingrene,

він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,

14 som smeder Rænker i Hjertet og altid kun ypper Kiv;

в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —

15 derfor kommer hans Undergang brat, han knuses på Stedet, kan ikke læges.

тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!

16 Seks Ting hader HERREN, syv er hans Sjæl en Gru:

Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:

17 Stolte Øjne, Løgnetunge, Hænder, der udgyder uskyldigt Blod,

очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,

18 et Hjerte, der udtænker onde Råd, Fødder, der haster og iler til ondt,

серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,

19 falsk Vidne, der farer med Løgn, og den, som sætter Splid mellem Brødre.

сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!

20 Min Søn, tag Vare på din Faders Bud, opgiv ikke din Moders Belæring,

Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!

21 bind dem altid på dit Hjerte, knyt dem fast om din Hals;

Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!

22 på din Vandring lede den dig, på dit Leje vogte den dig, den tale dig til, når du vågner;

Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!

23 thi Budet er en Lygte, Læren Lys, og Tugtens Revselse Livets Vej

Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,

24 for at vogte dig for Andenmands Hustru, for fremmed Kvindes sleske Tunge!

щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.

25 Attrå ej i dit Hjerte hendes Skønhed, hendes Blik besnære dig ej!

Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —

26 Thi en Skøge får man blot for et Brød, men Andenmands Hustru fanger dyrebar Sjæl.

Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...

27 Kan nogen bære Ild i sin Brystfold, uden at Klæderne brænder?

Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?

28 Kan man vandre på glødende Kul, uden at Fødderne svides?

Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?

29 Så er det at gå ind til sin Næstes Hustru; ingen, der rører hende, slipper for Straf.

Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!

30 Ringeagter man ikke Tyven, når han stjæler fot at stille sin Sult?

Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,

31 Om han gribes, må han syvfold bøde og afgive alt sit Huses Gods.

та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!

32 Afsindig er den, der boler med hende, kun en Selvmorder handler så;

Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —

33 han opnår Hug og Skændsel, og aldrig udslettes hans Skam.

побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,

34 Thi Skinsyge vækker Mandens Vrede, han skåner ikke på Hævnens Dag;

бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:

35 ingen Bøde tager han god; store Tilbud rører ham ikke.

він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!