Ordsprogene 16

1 Hjertets Råd er Menneskets sag. Tungens Svar er fra HERREN.

Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.

2 En Mand holder al sin Færd for ren, men HERREN vejer Ånder.

Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.

3 Vælt dine Gerninger på HERREN, så skal dine Planer lykkes.

Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.

4 Alt skabte HERREN, hvert til sit, den gudløse også for Ulykkens Dag.

Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.

5 Hver hovmodig er HERREN en Gru, visselig slipper han ikke for Straf.

Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!

6 Ved Mildhed og Troskab sones Brøde, ved HERRENs Frygt undviger man ondt.

Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.

7 Når HERREN har Behag i et Menneskes Veje, gør han endog hans Fjender til Venner.

Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.

8 Bedre er lidet med Retfærd end megen Vinding med Uret.

Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.

9 Menneskets Hjerte udtænker hans Vej, men HERREN styrer hans Fjed.

Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.

10 Der er Gudsdom på Kongens Læber, ej fejler hans Mund, når han dømmer.

Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.

11 Ret Bismer og Vægtskål er HERRENs, hans Værk er alle Posens Lodder.

Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.

12 Gudløs Færd er Konger en Gru, thi ved Retfærd grundfæstes Tronen.

Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.

13 Retfærdige Læber har Kongens Yndest, han elsker den, der taler oprigtigt.

Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.

14 Kongens Vrede er Dødens Bud, Vismand evner at mildne den.

Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.

15 I Kongens Åsyns Lys er der Liv, som Vårregnens Sky er hans Yndest.

У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.

16 At vinde Visdom er bedre end Guld, at vinde Indsigt mere end Sølv.

Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!

17 De retsindiges Vej er at vige fra ondt; den vogter sit Liv, som agter på sin Vej.

Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.

18 Hovmod går forud for Fald, Overmod forud for Snublen.

Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.

19 Hellere sagtmodig med ydmyge end dele Bytte med stolte.

Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.

20 Vel går det den, der mærker sig Ordet; lykkelig den, der stoler på HERREN.

Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.

21 Den vise kaldes forstandig, Læbernes Sødme øger Viden.

Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.

22 Kløgt er sin Mand en Livsens Kilde, Dårskab er Dårers Tugt.

Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.

23 Den vises Hjerte giver Munden Kløgt, på Læberne lægger det øget Viden.

Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.

24 Hulde Ord er som flydende Honning, søde for Sjælen og sunde for Legemet.

Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.

25 Mangen Vej synes Manden ret, og så er dens Ende dog Dødens Veje.

Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.

26 En Arbejders Hunger arbejder for ham, thi Mundens Krav driver på ham.

Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.

27 En Nidding graver Ulykkesgrave, det er, som brændte der Ild på hans Læber.

Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.

28 Rænkefuld Mand sætter Splid; den, der bagtaler, skiller Venner.

Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.

29 Voldsmand lokker sin Næste og fører ham en Vej, der ikke er god.

Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.

30 Den, der stirrer, har Rænker for; knibes Læberne sammen, har man fuldbyrdet ondt.

Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.

31 Grå Hår er en dejlig Krone, den vindes på Retfærds Vej.

Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.

32 Større end Helt er sindig Mand, større at styre sit Sind end at tage en Stad.

Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.

33 I Brystfolden rystes Loddet, det falder, som HERREN vil.

За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.