Lukas 1
1 Efterdi mange have taget sig for at forfatte en Beretning om de Ting, som ere fuldbyrdede iblandt os,
Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
2 således som de, der fra Begyndelsen bleve Øjenvidner og Ordets Tjenere, have overleveret os:
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3 så har også jeg besluttet, efter nøje at have gennemgået alt forfra, at nedskrive det for dig i Orden, mægtigste Theofilus!
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4 for at du kan erkende Pålideligheden af de Ting, hvorom du er bleven mundtligt undervist.
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5 I de Dage, da Herodes var Konge i Judæa, var der en Præst af Abias Skifte, ved Navn Sakarias; og han havde en Hustru af Arons Døtre, og hendes Navn var Elisabeth.
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6 Men de vare begge retfærdige for Gud og vandrede udadlelige i alle Herrens Bud og Forskrifter.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7 Og de havde intet Barn, efterdi Elisabeth var ufrugtbar, og de vare begge fremrykkede i Alder.
і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8 Men det skete, medens han efter sit Skiftes Orden gjorde Præstetjeneste for Gud,
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9 tilfaldt det ham efter Præstetjenestens Sædvane at gå ind i Herrens Tempel og bringe Røgelseofferet.
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10 Og hele Folkets Mængde holdt Bøn udenfor i Røgelseofferets Time.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11 Men en Herrens Engel viste sig for ham, stående ved den højre Side af Røgelsesalteret.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12 Og da Sakarias så ham, forfærdedes han, og Frygt faldt over ham.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13 Men Engelen sagde til ham: "Frygt ikke, Sakarias! thi din Bøn er hørt, og din Hustru Elisabeth skal føde dig en Søn, og du skal kalde hans Navn Johannes.
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14 Og han skal blive dig til Glæde og Fryd, og mange skulle glædes over hans Fødsel;
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15 thi han skal være stor for Herren. Og Vin og stærk Drik skal han ej drikke, og han skal fyldes med den Helligånd alt fra Moders Liv,
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16 og mange af Israels Børn skal han omvende til Herren deres Gud.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17 Og han skal gå foran for ham i Elias's Ånd og Kraft for at vende Fædres Hjerter til Børn og genstridige til retfærdiges Sind for at berede Herren et velskikket folk."
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18 Og Sakarias sagde til Engelen: "Hvorpå skal jeg kende dette? thi jeg er gammel, og min Hustru er fremrykket i Alder."
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19 Og Engelen svarede og sagde til ham: "Jeg er Gabriel, som står for Guds Åsyn, og jeg er udsendt for at tale til dig og for at forkynde dig dette Glædesbudskab.
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20 Og se, du skal blive stum og ikke kunne tale indtil den Dag, da dette sker, fordi du ikke troede mine Ord, som dog skulle fuldbyrdes i deres Tid,"
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21 Og folket biede efter Sakarias, og de undrede sig over, at han tøvede i Templet.
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22 Og da han kom ud, kunde han ikke tale til dem, og de forstode, at han havde set et Syn i Templet; og han gjorde Tegn til dem og forblev stum.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23 Og det skete, da hans Tjenestes Dage vare fuldendte, gik han hjem til sit Hus.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24 Men efter disse Dage blev hans Hustru Elisabeth frugtsommelig, og hun skjulte sig fem Måneder og sagde:
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
25 "Således har Herren gjort imod mig i de Dage, da han så til mig for at borttage min Skam iblandt Mennesker:"
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26 Men i den sjette Måned blev Engelen Gabriel sendt fra Gud til en By i Galilæa, som hedder Nazareth,
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27 til en Jomfru, som var trolovet med en Mand ved Navn Josef, af Davids Hus; og Jomfruens Navn var Maria.
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28 Og Engelen kom ind til hende og sagde: "Hil være dig, du benådede, Herren er med dig, du velsignede iblandt Kvinder!"
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29 Men hun blev forfærdet over den Tale, og hun tænkte, hvad dette skulde være for en Hilsen.
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30 Og Engelen sagde til hende: "Frygt ikke, Maria! thi du har fundet Nåde hos Gud.
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31 Og se, du skal undfange og føde en Søn, og du skal kalde hans Navn Jesus.
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32 Han skal være stor og kaldes den Højestes Søn; og Gud Herren skal give ham Davids, hans Faders Trone.
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
33 Og han skal være Konge over Jakobs Hus evindelig, og der skal ikke være Ende på hans Kongedømme." (aiōn g165)
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. (aiōn g165)
34 Men Maria sagde til Engelen: "Hvorledes skal dette gå til, efterdi jeg ikke ved af nogen Mand?"
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35 Og Engelen svarede og sagde til hende: Den Helligånd skal komme over dig, og den Højestes Kraft skal overskygge dig; derfor skal også det hellige, som fødes, kaldes Guds Søn.
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36 Og se, Elisabeth din Frænke, også hun har undfanget en Søn i sin Alderdom, og denne Måned er den sjette for hende, som kaldes ufrugtbar.
І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
37 Thi intet vil være umuligt for Gud."
Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38 Men Maria sagde: "Se, jeg er Herrens Tjenerinde; mig ske efter dit Ord!" Og Engelen skiltes fra hende.
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39 Men Maria stod op i de samme Dage og drog skyndsomt til Bjergegnen til en By i Juda.
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40 Og hun kom ind i Sakarias's Hus og hilste Elisabeth.
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41 Og det skete, da Elisabeth hørte Marias Hilsen, sprang Fosteret i hendes Liv. Og Elisabeth blev fyldt med den Helligånd
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42 og råbte med høj Røst og sagde: "Velsignet er du iblandt Kvinder! og velsignet er dit Livs Frugt!
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43 Og hvorledes times dette mig, at min Herres Moder kommer til mig?
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44 Thi se, da din Hilsens Røst nåede mine Øren, sprang Fosteret i mit Liv med Fryd.
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45 Og salig er hun, som troede; thi det skal fuldkommes, hvad der er sagt hende af Herren,"
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46 Og Maria sagde: "Min Sjæl ophøjer Herren;
І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47 og min Ånd fryder sig over Gud, min Frelser;
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48 thi han har set til sin Tjenerindes Ringhed. Thi se, nu herefter skulle alle Slægter prise mig salig,
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49 fordi den mægtige har gjort store Ting imod mig. Og hans Navn er helligt;
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50 og hans Barmhjertighed varer fra Slægt til Slægt over dem, som frygte ham.
І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
51 Han har øvet Vælde med sin Arm; han har adspredt dem, som ere hovmodige i deres Hjertes Tanke.
Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
52 Han har nedstødt mægtige fra Troner og ophøjet ringe.
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53 Hungrige har han mættet med gode Gaver, og rige har han sendt tomhændede bort.
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54 Han har taget sig af sin Tjener Israel for at ihukomme Barmhjertighed
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. (aiōn g165)
56 Og Maria blev hos hende omtrent tre Måneder, og hun drog til sit Hjem igen.
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57 Men for Elisabeth fuldkommedes Tiden til, at hun skulde føde, og hun fødte en Søn.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58 Og hendes Naboer og Slægtninge hørte, at Herren havde gjort sin Barmhjertighed stor imod hende, og de glædede sig med hende.
І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59 Og det skete på den ottende Dag, da kom de for at omskære Barnet; og de vilde kalde det Sakarias efter Faderens Navn.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
60 Og hans Moder svarede og sagde: "Nej, han skal kaldes Johannes."
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61 Og de sagde til hende: "Der er ingen i din Slægt, som kaldes med dette Navn."
І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
62 Men de gjorde Tegn til hans Fader om, hvad han vilde, det skulde kaldes.
Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
63 Og han forlangte en Tavle og skrev disse Ord: "Johannes er hans Navn." Og de undrede sig alle.
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64 Men straks oplodes hans Mund og hans Tunge, og han talte og priste Gud.
Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65 Og der kom en Frygt over alle, som boede omkring dem, og alt dette rygtedes over hele Judæas Bjergegn.
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66 Og alle, som hørte det, lagde sig det på Hjerte og sagde: "Hvad mon der skal blive af dette Barn?" Thi Herrens Hånd var med ham.
І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67 Og Sakarias, hans Fader, blev fyldt med den Helligånd, og han profeterede og sagde:
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68 "Lovet være Herren, Israels Gud! thi han har besøgt og forløst sit Folk
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69 og har oprejst os et Frelsens Horn" i sin Tjener Davids Hus,
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх, ) (aiōn g165)
71 en Frelse fra vore Fjender og fra alle deres Hånd, som hade os,
спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
72 for at gøre Barmhjertighed imod vore Fædre og ihukomme sin hellige Pagt,
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73 den Ed, som han svor vor Fader Abraham, at han vilde give os,
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74 at vi, friede fra vore Fjenders Hånd, skulde tjene ham uden Frygt,
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75 i Hellighed og Retfærdighed for hans Åsyn, alle vore Dage.
служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
76 Men også du, Barnlille! skal kaldes den Højestes Profet; thi du skal gå foran for Herrens Åsyn for at berede hans Veje,
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
77 for at give hans Folk Erkendelse af Frelse ved deres Synders Forladelse,
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78 for vor Guds inderlige Barmhjertigheds Skyld, ved hvilken Lyset fra det høje har besøgt os
по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79 for at skinne for dem, som sidde i Mørke og i Dødens Skygge, for at lede vore Fødder ind på Fredens Vej,"
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80 Men Barnet voksede og blev styrket i Ånden; og han var i Ørkenerne indtil den Dag, da han trådte frem for Israel.
Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
